Цей прикметник у значенні "будь-який", "будь-хто", "будь-що", "кожний" прийшов до нас із суржика, а вжився завдяки (чи завдяки таки? :( ) рекламі та пресі. Очевидно, під впливом російського слова любой багацько українців вживає вирази: "на любий смак", "любе печиво", "про це любий скаже", "купите в любому магазині".
   Але трохи пошурупавши :), дійдемо висновку, що любим треба називати того, кого любимо: "Люба сестричко!", "Люба матусю!", "Любий, а ти вже побігав? :)", "Отож, люба" (друга серія Протидії, початочок), що аж ніяк не означає, що дівчину звати Любов, а звичайнісінько якось - Дженні :)
   Оцей покривлений прикметник вживається з наголосом на другому складі любИй, омонімічний же йому правильний варіант наголос має на першому складі лЮбий і означає "милий", "дорогий", "приємний", "коханий".

   Співголосні з наведеним словом також пара слів любимий-улюблений. Сумнів викликає слово любимий, адже ця дієприкметникова форма не продуктивна в українській мові, суперечить її граматичній системі. Перевагу треба віддавати слововживанням улюблена справа (а не любима), улюблена книжка, улюблені хатні штани ;), улюблене морозиво.
   Нещодавно з подивом для себе відкрила слово люблений. Дуже красиве слово... Можливо, тому, що чула його у поєднанні зі словом Бог...

_____________________
1. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. - К., 1990. - С. 69.
2. Антисуржик / За ред. О. Сербенської. - Львів, 1994. - С.69-70.