Усміх посмішці не товариш :)

Давненько ми з вами не зустрічалися на сторінках нашої рубрики...) Скучила за вами)) Отож швиденько начіпляємо на обличчя усмішку - чи то пак випробовуємо на собі підтекст статті :) - і розшарюємось. Не будемо винаходити велосипед, лише повернемо руль на дорогу - розставимо правильні акценти).

Лежу-но я собі зранку, оченята ше не розклепила і думаю, як би то все гарно укомплектувати в голові і написати. Думаю... Думаю.. Ото халепа, нічого не думається, світ ще втікає у обійми Морфея) А ше, як завжди, проблема - картинка. Ну яку картинку вчепити цього разу, таку шоб і зміст гарненько відображала, і банальщиною не відгонило. А тут дощ по ринві тільки - кап, кап... О_о, еврика! Лежу, усміхаюся... Нагородила сім мішків гречаної вовни, ну а тепер до справи.

Отож паронімічна пара Усмішка - Посмішка. Часто в мовленні навколишнього середовища спостерігаємо сплутування значень цих лексем. Наше обличчя може бути виразником різних емоційних станів - як радісного, щасливого, так і зневажливого, глузливого - більш детальну інформацію про це можна отримати, переглянувши перший сезон серіалу "Збреши мені" у блискучому перекладі студії вГолос :) Як же розмежувати окреслені лексеми?

Усмішка - особливий порух м'язів обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху; усміх. Усмішка може бути доброзичливою, щасливою; заспаною, але щасливою - серед кола дорогих людей у наметовому таборі, наприклад :), радісною, невинною - усмішка немовлятка, неймовірною - усмішка друга, прекрасною - усмішка матері, найкрасивішою - усмішка коханого курдуплика :)) Друге значення усмішки - невеликий гумористичний художній твір (різновид фейлетону і гуморески), введений в літературу Остапом Вишнею - відомі "Мисливські усмішки" (раджу погортати, можу позичити:))).

Посмішка - особливий вираз обличчя, що виражає глузування, кепкування, іронічне ставлення до когось, чогось; насмішка; оскал))) Посмішка, відповідно, може бути глузливою, іронічною, зневажливою, а прохання "Посміхнись" може викликати непередбачувані наслідки - людина-прохач ще налякається і дремене геть від вас ;)

Тож робімо світ кращим, переберімо на себе повноваження маленького Капітошки, який, куди б не дотулився, перетворював посмішки на усмішки, зло на добро, набурмосеність на радість. Для цього потрібно носити з собою усмішку завжди в кишені, щоб у потрібний момент витягти і подарувати її іншому, такому собі Вовченятку на той момент. Це ж стосується і хисткого грунту болючої теми виправляння чиїхось помилок. Маємо ж бо на меті удосконалити одне одного, не принизити, не осоромити, ідеального ж бо не існує, ідеальний лише Бог. Отож Капітошки ВПЕРЕД! :)))

Що ж стосується правильного слововжитку, не потрібно щодня винаходити велосипед, достатньо їздити на готовому :).