Певно треба сказати, що показ фільму відбувався в рамках презентації книги Ірини Фаріон «Криниця для спраглих. Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка», в якій авторка повиписувала найбільш вагомі на її думку вислови видатного діяча кіномистецтва України і подала їх суб'єктивний опис.
Якраз на тій презентації мав нагоду побувати, а от на фільм, на жаль, часу не вистачило :(. Ну то хто був до завершення, може поділитися своїми враженнями. Я напишу пару слів про побачене і почуте.
Перше, що кинулося в очі (чи то вуха), - це звук живої струнної музики у коридорах, де раніше частенько стовбичив під дверима в авдиторії, - більше звик до гамору студентів Мені сподобалося, що глядачів (відвідувачів) при вході в зал розважав струнний квартет (люблю звук віолончелі на пару з іншими смичковими).
Перед самісіньким початком того всього дійства все при тому ж вході в зал з'явилися примірники новопрезентованої книжки. Люди те все згрібали руками і ногами. Ну я теж захопив, тож при нагоді можу дати почитати, кому цікаво.
Як і годиться на такому заході зал із ~700 сидячими місцями був вщент заповнений (були і стоячі).
Поки надворі ще смеркалося мали слово авторка книги Ірина Фаріон та рідні Іллєнка (дружина Людмила Єфименко та син Пилип).
Згодом виступив студентський театр, що ставив на сцені мініатюри за висловами режисера (мені якось важкувато так зразу було ото все почуте і побачене сприйняти , то потім в маршрутці ще щось собі там надумував). А коли за вікнами стало таки темно ввімкнули уже самий фільм. Тут я мусів уже йти(((
То ж хто був, напишіть. Цікаво, які враження справила перша режисерська робота Іллєнка.