Я сиджу у кімнаті і п'ю своє улюблене віскі з льодом. Вона, моя дружина, повільно і тихо спускається сходами. Одразу видно, що вона знову чимось розлючена. Та й у мене сьогодні настрій не дуже. Дивлячись на вираз її обличчя, на її наповнені злістю очі, я розумію - насувається черговий скандал. Зараз вона знову заведеться, через якусь незначну дрібницю. Дружина спокійно підходить і сідає на диван. Ще деякий час у кімнаті тихо. Але на жаль не надовго. Різкий, сповнений злості голос дружини розриває цю тишу навпіл. О Боже! Як же я її ненавиджу, і цей її голос. Вона кричить щось про люстру, про мокрий слід від склянки на столі. Я майже не слухаю її. Я просто дивлюся. Дивлюся на її великі темні очі, на руки, що нервово рухаються у повітрі. Чорт забирай, я на зубок знаю усі її докори, усю цю дурню, яку чую щодня! Як я її ненавиджу... З кожним її словом я наче провалююся у глибоке провалля. Я провалився туди одразу після того як одружився з цією... Ех... Цього уже не змінити. Просто я втомився. Я не можу її бачити. Та й вона мене теж... Хто знає можливо і вона права в тому, що я самозакоханий, постійно впевнений у своїй правоті ідіот. Але ж вона теж далеко не подарунок. Можливо... Все можливо. Але зараз, коли вона так несамовито кричить, я можу думати лише про те, де зараз моя рушниця...
    Приблизно такими словами можна описати взаємостосунки між Джорджем і Мартою - вже не молодим подружжям. Після двадцяти років у шлюбі їх союз постійно перебуває на межі між любов'ю і ненавистю. Вони, то доводять один одного до сказу, то укладають перемир'я. Взагалі все їх життя схоже на маленьку війну. Війну між людьми, що наче і люблять, але так прагнуть щось  довести один одному. Одного вечора Джордж і Марта запрошують до себе в гості молоду пару Ніка і Ханні. Господарі дому і тут не можуть провести час без суперечок і скандалів. З кожною хвилиною вечір все більше перетворюється на психологічний кошмар...
    Бездоганні акторські роботи, ідеальна режисура, дивовижний сценарій, діалоги. Кожна деталь у фільмі дивує і вражає. Фільм занурює в глибини взаємостосунків, вивчає психологію таких бурхливих відносин між людьми. Історія розказана дуже реалістично. Під час перегляду відчуваєш кожну зміну, кожний погляд героїв, всі їх почуття. "Хто боїться Вірджинію Вулф?" це велике, завжди актуальне кіно.
    Рекомендації:  тим хто любить сильні психологічні драми.
                           тим хто любить покоперсатися у людських душах.
    Цікаві факти: Елізабет Тейлор удостоїлася "Оскара" за кращу жіночу роль.
                                                                                             свого часу фільм шокував публіку, так як вона тоді ще не звикла до підкреслено реалістичної демонстрації подружніх конфліктів.