Сьогоднішній герой - душею справжній козак, як ви гадаєте, чому? Улюбленою грою були і є козаки-розбійники - гра, де по-справжньому можна вихлюпнути усі емоції і енергію невсидющого п'ятого місця))) Але як би ми не старались, нам не приховати дівочої чарівності цього дитяти: перші красені завжди падали їй до ніг :) В молодших класах симпатизував нашій дівчинці однокласник, в якого були закохані всі дівчатка їхнього класу... "Звали його Ярославом, був досить милим хлоп'ятком, став, правда, курящим і п'ющим гопніком, але симпатичний..." - спогади про першу симпатію ;) аж свою згадалося... :) Одразу схарактеризуємо ідеал нашої лялі - патріот, розумний, цікавий, красивий хлопчина, трішки суворий, не скупердяй (терпіти не можу таких), щоб не курив і не зловживав алкоголем, високий брюнет з карими оченятами або русявенький з блакитними.. Отакий собі нічогенький! ;)
   З таким-от коханим можна і світу побачити: хотілося б об'їхати всі цікаві місця в Україні -  замки, палаци, гори, долини, тоді побувати у всіх європейських країнах, а тоді відвідати США. Проте мрія в неї інша: ще з дитинства мріє навчитись грати на фортепіано, аби виливати свою душу в музиці... Любить собак і кроликів, відповідно найбільше зелений колір, хоча всі кольори веселки радують її око ;) Для коханого готуватиме з радістю фірмовий український борщ - це можна порівняти хіба що з переглядом улюбленого "Щоденника пам'яті" або ж гортанням вкотре "Помаранчевої дівчинки" - радості багато-багато, на цілу Площу Ринок чи аж ген на Високий замок :)) Проте зради не пробачить.
   Завжди старанна бешкетниця :), ніколи не засинала на уроках/парах, а іноді варто, ой як варто було б :))) Дуже любить і цінує друзів, цікава розповідь з дитинства саме про подругу: "коли я була в 1 чи 2 класі (точно не пригадаю), наша вчительки повезла нас в цирк (для цього для нас замовили великй автобус, бо були ще інші класи) і от, коли ми повертались додому, то загубилась моя однокласниця. В моєї вчительки почалась істерика.. плакала, бідолашна, оббігала увесь цирк вздовж і впоперек, а знайшла Наталю (так звали однокласницю) в сусідньому автобусі, в якому приїхали школярі із Зубри.. вона собі тихенько сиділа, навіть не переживала, що кругом стільки незнайомців і чекала коли ж її завезуть додому". З усіх надприродних сил обрала би собі силу зупиняти час - аби рідні всі були здорові і щаслива мить не втікала у забуття.... а з рис характеру додала би собі трохи сміливості та впевненості - проте вона може і не підозрювати сама, наскільки сильна! Перевірити ж це було неважко ;): ми спиталися, що б вона зробила, якби хтось наступив на ногу в транспорті і не думав забирати ноги :). Пряма мова: "розкричуся на всю маршрутку і облаю найбруднішими словами.. хаха.. якщо чесно, то скажу, щоб забрав свою лапу з моєї ніжки, а то дам по пиці.. гггг.. (заберу ногу, продивлюсь злим і нагніваним поглядом і відвернусь)".