 Вистава за мотивами роману Марії Матіос"Солодка Даруся"
Аншлаг! Браво! На стенді театру ім. Марії Заньковецької величезний плакат " 16 вересня, за творам Марії Матіос, СОЛОДКА ДАРУСЯ". Відкриваються двері, люди не перестають заходити, в касі ні одного квитка... Вже давно вибила 18.00, а вистаава не починається, люди ще й досі заходять в двері. Непунктуальні... Зали заповнені, вільних місць немає. Ось і момент, закриваються двері, вимикається світло...і на сцені починається вистава... Драма... Смерть, сльози, біль, плітки, життя, любов...Все це поєднано на одній сцені, одними акторами, одним режисером... Світло, тіні, люди, миті...
Не дарма «Солодка Даруся» була нагороджена найпочеснішою премією в Україні – Шевченківською. Занурюючись з головою у роман деякі буденні речі стають більш зрозумілими: Даруся не солодка, Даруся не дурна, Даруся від Бога вільна, але Богу вірна… Твір написано настільки тонко і зрозуміло для кожного, що його простота змушує задуматися, а примусити читача думати, погодься, то велике діло…
Слова МАРІЇ:
«Коли можна ведмедя навчити їздити на велосипеді,
то можна навчити кожну людину любити свою вітчизну,
знати мову і поважати історію землі, яка тебе годує».
Найкращі солодощі можуть перетворитись на гірку отрути, наймиліша людина - на ворога, любов - на прокляття... А німота буває сильніша від найгучніших слів. Односельці вважають Дарусю божевільною та подейкують, що їй не можна цукерок...Приголомшуюче одкровення в пронизливій пісенній оздобі... Театр ім. Івана Франка, режисер - Р. Держипільсьський.
Очі в сльозах...На сцені - письменниця книги - Марія Матіос. Всі аплодують стоячи. Хотілось продовження, чи то ба - початку..
Постановка визнана найкращою з трьох поставлених в Україні...
"Життя - то трояка ружа...то чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивись, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку фарбу завтра уздриш..."
|
а дуже хочеться! бо книжка справила на мене сильне враження. 
