Свято Покрови Превятої Богородиці, що припадає на 14 жовтня, ще з часів Доби козацтва було дуже шанованим і значущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили,
що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю
заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої
Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три частини паювали: Первую часть брали, на церкви накладали, На святого Межигорського Спаса, На Терехтемировський монастир, На святую Січовую Покрову давали – Котрі давнім козацьким скарбом будували, Щоб за їх, встаючи і лягаючи, Милосердного Бога благали.
Відомий дослідник звичаїв українського
народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в
1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ
Покрови Пресвятої Богородиці. Вони настільки вірили в силу
Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали
свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького
змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято
Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Українська Повстанська Армія (УПА),
яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як
збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських
земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під
опіку святої Богородиці.
о, так, Покрова це ще й велике народне свято. Колись до Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівки, яким надоїло дівувати, в свято Покрови потайки просять: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”. У Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”.
