Слава Україні!
Звуть мене Борець. Народився я нещодавно,
приблизно під Новий рік 2010-го. Правда, в думках виношували мене вже досить
довго. Як мені потім розповідали, почалося усе з того, що з десяток хлопців і
дівчат створили студію перекладу і озвучення українською мовою, згодом вони
захотіли проявити себе і в інших напрямках підтримки українського - і тоді
вперше розмірковували про мене - Борця. Хм, часто мене, малого, запитують: Чому
Борець? Проти кого, проти чого ти борешся? Тоді я, як умію на свій молодий вік,
хитро посміхаюсь і кажу: маленький жук викочує на високий пагорб до своєї
домівки велику картоплину; доходить до середини, картоплина скочується, він
починає спочатку, ковзається, спотикається, старається, але врешті докочує
картоплину до своєї домівки - хіба не можна цього малого жука назвати борцем, а
те, що він робить, - боротьбою?! Кожен день у повсякденному житті ми боремось!
Знаєте, у мене є улюблена цитата, Івана Франка: "Лиш боротись - значить
жить" - боротьба проти насадження чужого українцям, пропаганда і
популяризація українського як боротьба бути конкурентноспроможним іншому,
чужому, а інколи і ворожому... Інколи до цих моїх, можливо, наївних слів
ставляться скептично, тоді я сором'язливо нагадую про вічну боротьбу добра і
зла...
В бою жорстокості і болю
Добро і зло зустрілися знову
Упали сотні та з ТОБОЮ
Нарешті Добро (чи ЗЛО...)
перемогло....
Але менше з тим... Живу, цвіту і пахну) я
зазвичай у Львові - тут мій головний кістяк. Я є неприбутковим, як то кажуть,
"вусьо добровільно", але я думаю по-іншому: хіба можна стояти
осторонь, тоді коли наша молодь спивається, скурюється (як писала одна файна
людина, звиняйте, скурвується), тоді коли ми забуваємо, занедбуємо, не цінуємо
нашу історію, наших героїв, врешті, самих себе, хіба можна тоді казати, що усе
добровільно, хіба усе це не примушує мобілізувати себе і боротися, боротися на
краще... Але то так, думки вголос.. До речі, щодо вГолос - саме так називається
наша студія перекладу і озвучення українською мовою: хто хоче, може
приєднатися.
Та й взагалі, вам, мабуть, цікаво
"хто я і з чим мене їсти". ;)
Отож для початку розвію один заїжджений
стереотип: громадськість - це не "мені подзвонили, я прийшов, потримав
прапор і пішов"! Зовсім ні! Далеко ні! Громадськість - це я! Це ти, це ви!
Ініціювати ідеї, задуми, проекти, ініціювати свою допомогу, підтримку, свій
ресурс - ось що громадськість! :)
Хоча... Внизу, у обговореннях читайте
деталі... Малий я іще когось вчити... Але навіть великий будинок складається з
маленьких цеглинок, навіть велике небо усіяне відносно до нього малими зірками.
І якби бракувало хоча б однієї зірки - це небо було б не таким ідеальним! :)
Хочеться, щоб наше небо засяяло новими зірками!
І насамкінець, як у одній хорошій
історії:
один Учитель, тримаючи в руках квадратну
коробку, сказав учням: "У цій коробці є те, чого бракує нашій
Батьківщині.... Прошу по черзі заглянути у неї!"... Учні підходили до
коробки, заглядали туди і мовчки, похиливши голову, відходили убік... На дні
коробки лежало дзеркало....
ЧОГО СЬОГОДНІ БРАКУЄ НАШІЙ
БАТЬКІВЩИНІ?!!!
Героям Слава!
03.02.10 Борець