Борці ласі на такі заходи, тому сумнівів у тому, що ми підемо, не було :)
  Почалося все з того, що Гуцулка заплуталась у своїй вишиванці ;), а  закінчилось... закінчилось гарно... ну про це згодом))
   Тепла компанія, гарна музика, високі красиві хлопці - хоч бери закохуйся :), заквітчані дівчата - нас зустріли усмішкою і привітністю. Малий зал на другому поверсі був вщерть заповненим, тому той, хто запізнився, мусив стояти і співати стоячи :). Усі мали можливість замовити пісню, записавши її у зошит побажань, - тож ми з нетерпінням чекали цього маленького чудового згортка паперу, а коли він дійшов по руках до нас, обличчя Оксанці осяялось блаженством)))).
   Вечір складався з двох частин, тож наспівавшись вволю "Ленти за лентою", "Хорунжого" та інших повстанських гарних пісень, ми мали час перепочити 15 хв, допомогти дівчатам розкласти печиво (щоб ті хлопці нарешті наїлися! :))))), випити смачного гарячого чаю, завареного кулінарами-хлопаками, врешті, вийти на балкон і подивитися, яке гарне вечірнє небо у вересні...
   Репертуар другої частини складався з пісень, що народ записав у зошит, тож ми просто пищали, коли почули перші акорди "Крука", - наша!)))) Звучали красиві авторські пісні, народні жартівливі, сумні, елегійні, романтичні, пристрасні, палкі, студентські...))) Потроху люди розходились, тож коли відходило багато дівчат, їх проводжали піснею "Бай-бай, мила" :)
  Ще три, ще дві, остання пісня... Жартуємо, що остання, а тоді ще одна, а тоді на біс, а тоді ще не одна...)) Народ не хотів розходитись, але пізня година - гибле діло для доїжджєючих :), так шо остання пісня  була все-таки останньою. І ми побігли наздоганяти маршрутки, які через перериті дороги їздили бозна якою дорогою((
   Радісно було зустріти багато людей, яких жодним чином не сподівався там побачити, але споріднені душі відвідують спільні заходи, тому я щасливо розкривала обійми, махала рукою і тішилась, що таки прийшла сюди! Деяких людей не бачила майже два роки, тому тремко було бачити зміни у їхньому житті і радісно, що ці зміни лише на краще. В такі хвилини розумієш, що ти теж не стоїш на місці, а ідеш, ідеш, ідеш далі...