Життя коротке, сьогодні тільки початок, а завтра вже кінець, і ми навіть цього не помічаємо... Як часто згадуємо тих, хто є нам близький? Як часто нагадуємо їм, наскільки вони є важливі для нас? Як часто кажемо "люблю"? Скільки гарних, веселих, сумних подій ми заносимо у нашу "Книгу життя" і чи взагалі заносимо...?

 

   Якщо б на одну мить Бог забув, що я всього лиш проста маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно думав би, що говорю.

 

   Я б цінував речі не за те, скільки вони коштують, а за те, скільки означають.

 

   Я би спав менше, більше би мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми закриваємо очі, ми втрачаємо 60 секунд світла.

 

   Я би йшов, поки всі решта стоять, не спав, поки інші сплять.

   Я би слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудовим смаком шоколадного морозива!

 

   Якщо би Бог винагородив мене ще однією миттю життя, я б одягався скромніше, відлежувався би на сонці, підставивши під теплі промені не лише своє тіло, але й душу.

 

   Господи, якщо би в мене було серце, я б написав всю свою ненависть на льоді і чекав би, поки зійде сонце. 

 

   Я би полив сльозами троянди, щоб відчути біль їх колючок і пурпуровий поцілунок їхніх пелюсток.

 

   Господи, якби в мене ще лишався шматочок життя, я б не провів жодного дня, не сказавши людям, яких я люблю, що я їх люблю!

 

   Я би переконав кожну дорогу мені людину у своїй любові і жив би закоханий в кохання.

 

   Я би пояснив тим, хто помиляється, вважаючи, що перестають закохуватися, коли старіють, не розуміючи, що старіють, коли перестають закохуватися!

 

   Дитині я подарував би крила, але дозволив їй самій навчитися літати.  Я стільки навчився від вас, люди!

 

   Я зрозумів, що весь світ хоче жити на вершині гори, не розуміючи, що справжнє щастя очікує їх внизу.

 

   Я зрозумів, що з того моменту, коли новонароджений малюк вперше стисне в своєму кулачку палець батька, він його більше ніколи не відпустить.

 

   Я зрозумів, що одна людина має право дивитися на іншу згори тільки тоді, коли вона допомагає їй піднятися.

 

   Є стільки речей, яких я міг би навчитись від вас, люди, та насправді вони навряд чи пригодяться, тому що коли мене покладуть у цю валізу, я, на жаль, буду вже мертвим...

 

   Завжди говори те, що відчуваєш, і роби те, що думаєш.

 

   Якщо б я знав, що сьогодні востаннє бачу, як ти спиш , я б обійняв і молився Богові, щоб він зробив мене твоїм Ангелом.

 

   Якщо б я знав, що сьогодні бачу востаннє, як ти виходиш за двері, я б обійняв, поцілував тебе і покликав би знову, щоб дати тобі більше…

 

   Якщо б я знав, що чую твій голос останній раз, я б записав на касету все, що ти скажеш, щоб слухати це знову і знову. 

 

   Якби я знав, що це останні хвилини, коли я тебе бачу, я би сказав "Я кохаю тебе” і не зважав би, дурний, що ти і так знаєш…

 

   Завжди є завтра і життя надає нам ще одну можливість все виправити, але якщо я помиляюсь і сьогодні це все, що нам залишилось, я б хотів сказати, як сильно я тебе люблю і що ніколи тебе не забуду.

 

   Ні юнак, ні старий не може бути впевнений, що для нього настане завтра, сьогодні може бути останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш, тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, оскільки якщо завтра не настане ніколи, ти будеш шкодувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для одної усмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був надто зайнятий, щоб виконати останнє бажання.

 

   Підтримуй близьких тобі людей, шепочи їм на вухо, як вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними обачно. Знайди час сказати: "Мені шкода”, "Пробач мені”, "Будь ласка”, "Дякую”  і всі ті теплі слова, які ти знаєш.

 

   Ніхто не запам'ятає тебе за твої думки... Ніхто не запам'ятає тебе за твої думки...