 У минулому і тепер...про недавнє минуле України - кілька місяців перед проголошенням незалежностіПро що в той час думали українці, тоді ще громадяни УРСР у складі Союзу? Якою уявляли собі українську державу без радянської влади, компартії і всякого такого? Пройшло 20 років, а питання, над яким тоді міркували люди, залишається актуальним й тепер: "Якої України ми хочемо?"
На статтю із такою назвою і подібними їй натрапила у газетах, які виходили друком на Івано-Франківщині і у Коломиї. Це часописи "Вісник Коломиї" і газета "Галичина" за лютий-березень 1991 р.
Обговорення, статті та інтерв'ю мають сміливі заголовки, як наприклад, "Наш край обирає волю", "Голосуймо проти Радянського союзу! В своїй хаті жить по-свому", "Ми - не провінція", "Крок до незалежності" та інші. Тоді ще існував СРСР, чи, краще сказати, його назва, тому не дивно, що обговорювали вже самостійне майбутнє народів Союзу. Більшість українців були переконані, що оновити його не вдасться і нема в тому потреби. Це й було виявлено на референдумі у березні 1991 р. А в газеті прочитала наступне: "Договір для центру - дармова годівниця, а нам знову хомут на роки", "Як можна зберегти те, чого немає. Нічого ж немає: ні свободи, ні прав", "Союзний договір пропонує нам далі бути на рівні молодшого брата, а не суверенною європейською державою. Але досить над нами старшувати".
Тоді ж у газеті "Галичина" було оголошено опитування читачів про те, якою вони хочуть бачити Україну. В редакцію надходили тисячі листів. Серед них були і такого змісту: "Не бандерівська Україна! Підтримую пропозиції Кравчука", "Радянської і єдиної України ми хочемо!".
Ось кілька інших прикладів, кілька думок, мрій тих людей, які напередодні 24 серпня говорили наступне: "Суверенна незалежна Україна буде процвітати, а в союзному ярмі далі будемо жебракувати", "Настав час нам спам'ятатися і усвідомити, що ми не раби і не слуги, а нарід України", "Населення України, а не московська імперія, має бути господарем своєї землі. Хочуть вони цього чи ні - байдуже", "Ми маємо вийти із Союзу і стати суверенними, хоч би заради того, щоб нас нас більше, як худобу, не везли у Сибір", "Бачу Україну самостійною і незалежною державою в межах теперішніх кордонів. Встановлені дружні відносини з іншими республіками. Існує своя і спільна оборона. Україна має бути багатонаціональною республікою зі своїм парламентом і президентом, і головне - без'ядерною"...
Що ж скажемо ми тепер через 20 років? Якою ми хочемо бачити Україну надалі? Впевнена, Ви над цим замислювалися. Якщо маєте бажання, то поділіться думками:)
А ще маю одну новину про конкурс "Україна моєї мрії", який організовує Європейська асоціація українців. Пропоную взяти участь, описати свою мрію.
Деталі дізнайтеся - http://ukrassociation.eu/2011/07/12/konkurs_ua_dream/
Р.S. на картинці - перша шпальта газети "Галичина", де під заголовком зображено цікаву карикатуру на Радянський союз, де всі народи ніби в'язні, але комусь таки вдалося вирватися із цього замкненого кола, із ланцюгів - і змінити своє життя!
|
