Документальний ігровий фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941» розповідає про події на Західній Україні перед початком ІІ Світової війни, прихід радянської влади, зміни кордонів і зникнення цілих держав з мапи світу. Стрічку створено на основі архівних документів, матеріалів і спогадів свідків тих далеких подій представників українського, польського і єврейського народів довоєнної Галичини.
Мета фільму – розповісти про події, котрі є маловідомими для широкого загалу українського суспільства, зокрема для молоді. Відтак, замовники проекту планують подарувати диски з фільмом усім школам, показати фільм у вищих навчальних закладах Львова.
Фільм відрізняється від звичних зразків української документалістики завдяки формату «Discovery», що передбачає використання сучасних ракурсів та технічних засобів при зйомці, робить фільм близьким до художнього, адже велику частину сюжетів у ньому грають професійні актори, робиться акцент на передачі емоцій, переживаннях простих людей.
Тривалість фільму 50 хвилин. Жанр – ігрове документальне кіно. Студія «INVERT PICTURES».
Фільм створено за підтримки Львівської міської ради, доброчинців і меценатів та під патронатом міського голови Львова Андрія Садового.
За матеріалами zahid.net
Хто бачив - ваші відгуки?![size=11][size=12]
Дякую, Боже, що я не москаль! А ти, москалю, дякуй, що я не Бог! :)
багато нас було на показі, та щось ніхто не відписує відгуки Буду першим: Перші враження - невелике розчарування, адже спочатку думав, що фільм буде більш художнім. Насправді - це все ж документальний фільм, з невеликими художніми вставками. Вони здаються трохи розірваними, деякі сцени можна вважати вінрарними, але деякі (як от допит) відчувають брак емоцій і реалізму
Загалом, якщо не позиціонувати фільм як художній, то він вартий уваги і файно передає дух того часу зі слів очевидців. Overall - 8.7/10
а де можна його переглянути? мої спроби пошуку в неті закінчились велитенською діркою від бублика, лише анонс знайшла... чула, що фільм проймає до кісток, важко сльози стримати... дуже хочу подивитись! Я не хочу нудно скніти: Не боротись, то й не жити!
було б файно, Povstanec, після сесії матиму більше часу вільного - вчитимусь торренстволюбству
Додано (26.01.2011, 19:07) --------------------------------------------- KypIDon, дякую, подивилась. важко зараз коментувати, клубок в горлі стоїть... Як на мене, то думаю варто було б включити перегляд таких фільмів у шкільну програму. Думаю, це саме той випадок, коли один раз побачене краще за десять разів прочитаного. Скільки невинної крові пролито, скільки людей погублено...страх! А ці люди-оповідачі, відчули подих смерті і мали щастя нескорились йому, все життя мати ту страшну картину в голові...це ж як добиття, кого не закатували тоді, то згадки калічуть впродовж життя.
Згадалась розповідь бабусі. Ще зовсім малою дитиною вона з батьками приїхала сюди, на Львівщину зі Сумщини, бо якимись правдами-неправдами сусіди, що виїхали звідти першими повідомили що у Львові не така страшна атмосфера як там. От вони у трьох ( бабця (наймолодша дитина у сім*ї) і її батьки) приїхали до Львова залишивши на Сумщині старшого сина із прабатьками. Влаштувались тут, прижились і дали знати туди своїм щоб приїжджали ( бо на сході ситуація ставала дедалі гіршою)... Пропущу кусок, як вони довго не могли виїхати... І от, прийшов поїзд ( такий як і в фільмі Химича, людей перевозили як худобу), і замість того щоб відкрити вагони і випустити людей - поїзд оточили озброєні військові. Отримали наказ жодного не випустити з вагоду, спроба втекти - смерть (втікати пробували чоловіки, та ніхто так і не втік)... На пероні стояли моя бабця з батьками, казала - мали зі собою і хліб, і молоко, бо то ж довго із Сумщини їхати, не знали чи в дорогу мали шо з собою взяти чи ні, от і привезли на вокзал. А тут ні з вагонів не випускають, ні до вагонів підійти не дають...так вони востаннє бачили свого старшого сина, а бабця брата Михайла. Поїзд відправили назад, з усіма хто там був. Казали потім сумівські сусіди, що дід Михайло на фронті загинув, пропав безвісти... Страшно було...
Я не хочу нудно скніти: Не боротись, то й не жити!
