Пройшло з того часу немало століть, а сльози Сині за Виром так і не висохли... Пам'ятають люди історію їхнього кохання і називають озеро, що з тих сліз утворилось, Синевиром.
     Сталася ця сумна історія на висоті 989 метрів на Закарпатті, неподалік Міжгір'я. І наплакала Синь аж на 8-10, а подекуди й 22 метри глибини, і розлились ті сльози аж на 4,4 гектари.
     Посередині озера є невеличкий острівець - це вершина могильного каменю пастуха Вира. Острів - ніби зіниця блакитного ока, а звідси і народна назва озера - Морське Око.
    Ліс навколо озера з 1989 року вважається Національним природним парком – і тваринний світ, і рослинність тут унікальні.
     Навіть під час найсильніших паводків Синевир не виходить з берегів. Навіть у найспекотніші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри води. Навіть форель водиться у дзеркально чистих водах Сиевиру:)
      За версією науковців, озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. Кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.