Давненько ми
з вами не зустрічалися на сторінках нашої рубрики...) Скучила за вами)) Отож
швиденько начіпляємо на обличчя усмішку - чи то пак випробовуємо на собі
підтекст статті :) - і розшарюємось. Не будемо винаходити велосипед, лише
повернемо руль на дорогу - розставимо правильні акценти).
Лежу-но я собі зранку, оченята ше не розклепила і думаю, як би то все гарно
укомплектувати в голові і написати. Думаю... Думаю.. Ото халепа, нічого не
думається, світ ще втікає у обійми Морфея) А ше, як завжди, проблема -
картинка. Ну яку картинку вчепити цього разу, таку шоб і зміст гарненько
відображала, і банальщиною не відгонило. А тут дощ по ринві тільки - кап,
кап... О_о, еврика! Лежу, усміхаюся... Нагородила сім мішків гречаної вовни, ну
а тепер до справи.
Отож паронімічна пара Усмішка - Посмішка. Часто в мовленні
навколишнього середовища спостерігаємо сплутування значень цих лексем. Наше
обличчя може бути виразником різних емоційних станів - як радісного, щасливого,
так і зневажливого, глузливого - більш детальну інформацію про це можна
отримати, переглянувши перший сезон серіалу "Збреши мені" у
блискучому перекладі студії вГолос :) Як же розмежувати окреслені лексеми?
Усмішка - особливий порух м'язів обличчя (губ, очей), який
виражає схильність до сміху; усміх. Усмішка може бути доброзичливою, щасливою;
заспаною, але щасливою - серед кола дорогих людей у наметовому таборі,
наприклад :), радісною, невинною - усмішка немовлятка, неймовірною - усмішка
друга, прекрасною - усмішка матері, найкрасивішою - усмішка коханого курдуплика
:)) Друге значення усмішки - невеликий гумористичний художній твір (різновид
фейлетону і гуморески), введений в літературу Остапом Вишнею - відомі "Мисливські
усмішки" (раджу погортати, можу позичити:))).
Посмішка - особливий вираз обличчя, що виражає глузування,
кепкування, іронічне ставлення до когось, чогось; насмішка; оскал))) Посмішка,
відповідно, може бути глузливою, іронічною, зневажливою, а прохання
"Посміхнись" може викликати непередбачувані наслідки - людина-прохач
ще налякається і дремене геть від вас ;)
Тож робімо світ кращим, переберімо на себе повноваження маленького
Капітошки, який, куди б не дотулився, перетворював посмішки на усмішки, зло на
добро, набурмосеність на радість. Для цього потрібно носити з собою усмішку
завжди в кишені, щоб у потрібний момент витягти і подарувати її іншому, такому
собі Вовченятку на той момент. Це ж стосується і хисткого грунту болючої теми
виправляння чиїхось помилок. Маємо ж бо на меті удосконалити одне одного, не
принизити, не осоромити, ідеального ж бо не існує, ідеальний лише Бог. Отож
Капітошки ВПЕРЕД! :)))
Що ж стосується правильного слововжитку, не
потрібно щодня винаходити велосипед, достатньо їздити на готовому :).
