 Сходження на Говерлу. Другий заїзд
Що ж, продовжуємо розповідь про наше літнє таборування, тому на черзі заїзд №2.
Цього разу почну розповідь з моменту, коли спускались ми з Говерли в перший раз. Віддаючи останні настанови Орчику - координаторові другого заїзду, виявилось, що половина охочих поїхати раптом відмовились. Когось злякав град, який падав у Львові напередодні, когось раптово схопив радикуліт п’ятки та інші запалення лінощів. Та все ж четверо відчайдухів таки погодились поїхати. Не знаю, як їхали, але казали, що твердо – не пощастило з вагоном ^_^.
Зранку наступного дня я з Севастіяном пішли їх зустрічати, і об 11.10 за «кь'иєвським чЄсом» вони нарешті прибули до Лазещини. Так як їх було мало, вони єдині виграли ексклюзивну бонусну пропозицію йти 7 км до табору з торбами і рюкзаками, але ми не були останніми сволотами і трішки їм допомогли :).
З приходом до табору ми перекусили, відпочили, прийняли холодний "річковий душ а-ля джакузі", розбили намети, а там не зчулись, як вже вечір - посиденьки біля багаття і приємне очікування завтрашнього сходження.
Наступний день, ранок, 7 година, над горами ще стояв туман, але ми вже прокинулись, помалу розпалюєм вогнище і готуєм-готуєм сніданок. Після його споживання і останніх приготуваннь нарешті вирушаємо в дорогу. Цього разу провідниками були я і Севастіян, так як вже дорога була знайома, підйом не мав завдати великих проблем. І хоч підіймались ми набагато менше часу ніж вперше, та все ж дались взнаки спека і сонце, яке шкварило немилосердно. Рятували чорниці і вдало розміщене джерело під горою.
Йдучи по хребту, ми захоплювались неймовірною красою гір, яка відкривалась по обидва боки, Петросом, який виглядав позаду, чистими карпатськими полонинами і вигадливими клаптями хмар, які кидали загадкові тіні.
І ось після майже 4.30-годинного підйому я знову на Говерлі, а решта нарешті на Говерлі. Враження від самої вершини див. в першій статті, але це не завадило затриматись там майже на півтори години і лапати в об'єктив всяких там "чЄртів" ^_^. Назад спускались швидко (дехто навіть дуже:)) і вже за 2 год. були в таборі, де на нас чекала смачнюща вечеря від Петра і Насті. Сповнені захопленням від побаченого, ми допізна сиділи біля ватри і "на всі голоси" співали пісні.
Наступний день - останній заїзд - нові пригоди. Попрощавшись і відправивши "других" до Львова, ми морально готували до сходження новоприбулих, а вони з нетерпінням очікували цієї події.
Але про це вже повість вам хтось інший і розкаже про те, які красиві гори під час грози :)
|
