 Марія Матіос "Нація" Найперше в цій книжці мене, звісно, привабила назва. До того ж, ще раніше читала "Майже ніколи не навпаки" і "Солодку Дарусю" (за яку, до речі, Марія Матіос отримала ШЕвченківську премію), і як одна, так і інша справила на мене глибоке враження. Тому "Націю" брала до рук із зацікавленням. На що ж ми найперше дивимося у книжці? Звичайно, на зміст. Отож, зі змісту і почну: складається "Нація" з трьох частин: І ч. - "Апокаліпсис" - 6 новел. І, чесно кажучи, після першої новели "Юр'яна і Довгопол" я трохи розчарувалася, бо не до кінця її зрозуміла. Проте, добре, що зовсім не зневірилася і читала далі, тому що наступні новеливже піддалися моєму розумінню і вразили до глибини душі. "Вставайте, мамко" і "Просили тато-мама" - взагалі з тих творів, що пам'ятаєш все життя. А пише пані Матіос про непрості історії з життя українців Буковини. Історії складного ХХ ст., 40-50-х років зокрема. Пише про потребу свободи і право на щастя і вільний вибір. Теми, що не втрачають актуальності... І до того ж, як пише! Мова - дуже колоритна і ніби переносить тебе у той час. ІІ ч. зветься "Убієнних всіх скорботні тіні Я тримаю, наче чорний стяг". Тут - поезія авторки, котра для широкого загалу відома більше прозою. Поезію не коментуватиму, бо сприйняття її залежить багато в чому від самого читача, його світовідчуття. Наведу тільки рядки, які Матіос вибрала епіграфом: Не райські ворота, не райські - Відкрився тобі Содом. І попіл садів гетсиманських, І душ уселенський погром. І не молитви - прокляття. Життя не в житті - в бою. І непримиренні браття У братовбивчім краю. ІІІ ч. - "Одкровення". І назва тут говорить сама за себе. Дилеми життя і смерті, честі-безчестя, любові-ненависті. Відврето і без прикрас, але дуже тонко. "...пішов [Іларій] до Гафтиняка в старости на Анну.(...) Та Гафтиняк мав ще старшу доньку - Марію. І знав її Іларій у сорочці й без." "Нація", як, мабуть, і вся творчість Марії Матіос, - трагічна і важка. Але разом з тим, порівнявши життя героїв книги з нашим життям, розумієш, наскільки ми щасливі.
| 
