Мандруючи інтернетом кожен з нас не раз натрапляв на пропозицію пройти тест на IQ. А чи у багатьох хватило духу подолати страх і пройти його?
Першим, хто засумнівався у результатах визначення коефіцієнта інтелекту (IQ), став професор кафедри прикладної психології Університету в Торонто доктор Кейт Станович. Ось вже 15 років він намагається виявити причини парадоксу: як люди, які не можуть похвалитись гостротою розуму ні в житті, ні в професії, раптово на відмінно складають тест на IQ? Найяскравішим прикладом є Джордж Буш. За час його президентства було допущено надто багато помилок. Навіть його спічрайтер Девід Фрам назвав його "GLib", що озн. "бібліотека низького рівня". Але результат IQ Буша був неймовірно високим - 120 пунктів! (Результат 100 одиниць - норма, 160 - супервисокий, а 70 - дуже низький) В світі існує організація "Менса", в яку входять лише люди з дуже високим IQ. На своєму сайті вони чесно признаються: "є менсайти небагаті і є мільйонери. До організації входять як професори, так і водії, вчені та пожежники, художники і військові..." Тобто, IQ не є вирішальним у життєвому успіху. Тоді що ж він показує? IQ-тести - досить корисна штука для виміру лише певної групи розумових здібностей, таких як логіка, здатність абстрактного мислення, навчання... Але нема гарантій, що людина в реальному житті дасть ту ж саму відповідь, що й на тесті, тим паче, що на вирішення задачі даватиметься значно менше часу, ніж на тесті. Скоріш за все, загадка різниці оцінки IQ і показника дійсних розумових здібностей в складі нашого мозку. Як відомо, людей можна розділити на "правопівкульних" (в них краще розвинуте образне мислення, інтуіція, вони більш творчі) і "лівопівкульних" (вони більш раціональні, у них краще з математикою, логікою і іншими точними науками).
Ось тести IQ якраз складені лише для "лівопівкульних" - вони й показують найвищі результати.
