Ось вже декілька місяців поспіль ми живемо у ритмі прекрасних українських пісень, тексти яких знаємо напам'ять. Ми щоразу нетерпляче рахуємо кожний день від п'ятниці до п'ятниці, з нетерпінням чекаючи можливості в черговий раз від душі поспівати. І ось коли нарешті цей довгоочікуваний день настає, і ми всі разом, нашою великою дружньою родиною, збираємося на пл. Ринок і співаємо, то кожного разу розуміємо та відчуваємо - ми там де маємо і хочемо бути. Бо ми на вуличних співах! І це так класно! Вуличні співи вже давно стали хорошою традицією, без якої важко уявити кожний тиждень. Вони наче корисний наркотик, який явно викликає звикання. Кожна пісня, кожна нота - це чергова доза прекрасного настрою, позитиву, любові і натхнення. Тож якщо вже почав співати, то зупинятися зовсім не хочеться. Так само було і минулої п'ятниці 17 червня. Це був чудовий літній вечір, коли сонце так гарно світило і своїм теплим промінням огортало прекрасні старовинні будинки, вулички, площі і нас простих людей. В повітрі панували спокій, радість і шалене очікування. Ми чекали, ми так чекали! І дочекалися! Тому коли на годиннику пробило тих 19:30 - ми всі, тримаючи в руках нові класні співаники, файно заспівали. Це відчуття виправданого очікування не порівняти мабуть ні з чим. Це наче смакувати мамин пляцок, який так довго пікся в духовці і приємно мучив своїм ароматом. І ми смакували! Але не мамин пляцок, а пісні та емоції. Як завжди зібралося нас багато - родина борців, наші близькі друзі і знайомі. Також, і це дуже тішить, до співів знову долучилося багато перехожих. Ще б пак, адже таке дійство не можливо оминути - цю дивовижну енергетику та атмосферу відчутно, напевно, десь аж на далекому Сихові. Було багато справжніх глибоких емоцій і вражень. Мабуть ніхто ніколи не забуде той момент, коли одна жінка, співаючи з нами безсмертну "Червону руту", розплакалась. Звісно це сльози радості. І ці сльози, як і багаточисленні посмішки, свідчать про те, що вуличні співи дають результат. Бо та атмосфера, що панує там, це щось унікальне та справжнє, як саме життя. І коли в фіналі, сповнені вражень, ми співали "Ми - хлопці з Бандерштату", то здається навіть Нептун підспівував.

З нетерпінням чекаємо 15 липня, коли після невеликої перерви,
 ми знову файно заспіваємо на вуличних співах.