Обійняти друзів, пригадати моменти щастя, поставити нові цілі, залишити минуле, танцювати і дуріти, відчути любов, загадати бажання, з салатом Олів‘є слухати президента і просто не спати… це – … коли відкорковують шампанське і стріляють салюти... це Новий Рік...
Кілька днів назад ми знову стояли у компанії близьких нам людей і рахували від 10 до 1. Сяючі посмішки, бенгальські вогні, люблячі обійми – Борці святкували Старий Новий Рік. Знову захоплююча ніч, як і ніч з 31 на 1, ніч, коли Борцята святкували прихід Нового року. Про це хочеться згадати і розповісти…
Кажуть: як (з ким) Новий Рік зустрінеш, так (з тими) його і проведеш. Певно, будемо плідно трудитись весь рік разом :), бо в нас і компанія файна була, і провели ми його класно! Ця новорічна ніч була багата на конкурси, забави, співи і танці. Чудовим і позитивним моментом є те, що зустріли ми його біля стін Облради(!), бачили дивовижні кольорові вогні (салюти), також спускалися з гірок на санчатах! Кожен з нас поринув у дитинство і насолоджувався цією гарною забавкою. Ми, звичайно, після цього були холодні і голодні, а тому поспішили до цьоці, щоб зігрітися і посушитися. Завдяки старанням Лілі (о, і Святослава з його м'яском) ми смачно поїли, а потім робили повно всяких диво-справ! Дивилися відео з вечірок (насміялися самі з себе - продовжили собі життя на багато годин), бавилися твістер, Україну і ще купу всього. Найкумедніше було, мабуть, коли ми полягали спати і паралельно дивилися фільм!( "Сам удома"). Дехто не міг таки спати, тому тихенько й щиро хіхікав і з героїв фільму, і з наших борців, які мило дрімали. О, зранку ми пили каву, чай, капучіно, позіхали і співали новорічні пісні...
... Читати далі »
У сьогоднішньому повідомленні розповім про відомого українського хореографа, який у 2004 р. отримав звання Героя України за багаторічну працю у галузі культури і мистецтва. Завдяки його старанням і праці про українські народні танці знають далеко за межами України. Та навіть не це головне. Зараз самі переконаєтеся :)
Мирослав Вантух народився на Львівщині, співав і танцював у шкільних колективах. Закінчив Львівське культосвітнє училище як диригент-хормейстер, паралельно відвідував курси хореографії. За його словами, танець таки переміг, і М. Вантух присвятив себе мистецтву хореографії. У Львові в 1960-х створив народний танцювальний ансамбль "Юність" і 20 років був головним балетмейстом, художнім керівником. Колектив брав участь у міжнародних конкурсах, здобувши шість золотих медалей. Вже з 1980 р. М. Вантух очолив ансамбль танцю ім. П. Вірського в Києві. У одному з інтерв'ю хореограф розповідає, що не хотів покидати рідний танцювальний колектив і Львів, а ще не був впевнений, що зможе замінити самого Павла Вірського і втримати ансамбль на такому ж високому рівні професіоналізму. Все ж Мирослав Вантух неодноразово чув похвалу в свою сторону від Вірського, який давав поради відомим на той час керівникам танцювальних колективів учитися культури танцю в цього талановитого молодого хореографа. Вже тоді Вантух відмовився від постановок на радянську тематику і на конкурси приїздив з народними українськими танцями. Український ансамбль танцю запрошують на концерти у різні країни світу. Наші танцюристи разом зі своїм художнім керівником були у близько 50 країнах, у деяких по 15-20 разів. У 2009 їх вже 16-й раз запросили до США. В Україні, на жаль, гастролі відбулися 6 разів за роки незалежності. Мирослав Вантух говорив: "Париж – це Мекка хореографічного мистецтва, звідти балет пішов у світ. Ми там вперше виступили років з п'ятнадцять тому, а потім концертували майже щороку. Востаннє, я нарахував, завіса 15 разів угору-вниз ходила, зал стоячи плескав. Але я мрію спостерігати таке в Україні". ... Читати далі »
