Настя Мриглод:
     "Після довгої репетиції і колядування у Цьоці ми вирушили до нашого Тараса (того, що світленький) в гості. Маршрутні теревені, прогулянка сніжними вулицями і ось ми вже біля його під’їзду, а там розминка сходами на 5 поверх і борці-колядники біля першої цілі. Гарно віддихались, а далі наші хлопці-соловейки намагались взяти першу ноту колядки "Добрий вечір тобі, пане господарю!". При тій всій таємній справі Тарас зненацька відкрив двері і вже запрошував до хати. Тож мусіли цей форс-мажор виправити, закривши двері перед його носом :) А коли та нота таки взялась, то ми сміливо покрокували у квартиру з гучною колядою і бойовою готовністю. Далі співи, віншування, забування рядків, вигадування на ходу і наш маленький концерт підбіг кінця, проте всі зусилля були винагороджені сповна: канапульки, пампушки, узвар, пляцки, ковбаски… ммм… те, чого бажає душа кожного колядника! Тож, посидівши за гостинним столом Тараса і познайомившись з його файною сім’єю, ми вирушили далі, до нових подвигів :)".

     Севастіян Вонс:
     "А далі натискаєм ми педалі і прямуємо сходами донизу... І раптом, о Боже! Що це?! Якась жіночка відкриває двері поруч і каже: "Ми ще не чули!", я ніяковію (я ж такий), опускаю погляд, колупаюся пальцем в стіні та й мовляю собі: "Та ми вже поколядували". А жіночка за своє: "А ми ще не чули! Тепер ще в нас заколядувати!" ... Можливо, ми б якось і відНЄкалися, але Сусіда, друга нашої "восьмикутної", ... Читати далі »