Мистецтво Бойового Гопака Український танець гопак у кожній країні світу знають як візитну картку України. Немає і в Україні фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарі якого не було б знаменитого гопака.
Та далеко не всі, дивлячись на запальний козацький танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглася не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, а і й ціла гармонійна система древнього військового мистецтва наших пращурів. Протягом століть життя українського народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової, жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скитські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки, хоча в багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука. Бойовий Гопак - це комплексна система гармонійного розвитку людини, розроблена на основі елементів лицарської культури українського народу, збережених у танцях, та власного бойового досвіду мистця та дослідника бойових мистецтв Володимира Пилата. Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат звернув увагу на багатство і різноманітність їх рухів. Він виявив, що українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато елементів, не поширених у інших народів і схожих на бойову техніку - удари ногами у стрибку, присядці чи "павучку", різноманітні кроки, відбивання, підсікання, "повзунці", "присядки", "тинки", "копняки" та ін. Пізніше ці рухи, належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва, склали основу технічного арсеналу Бойового Гопака. Таку назву відтворене бойове мистецтво предків отримало через те, що значну частину техніки вдалося розшифрувати завдяки дослідженню народних танців, перш за все Гопака. Також певний вплив на формування техніки Бойового Гопака мали прийоми самозахисту селян Галичини. Практично в кожному селі були школи, в яких вчили дітей боротися. В школі був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. За це односельчани давали йому харчі. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише підготовкою молодих воїнів. Велика увага у Бойовому Гопаку приділяється всебічному розвитку особистості. Сильний кулак нічого не вартий без сили розуму - такі люди стають у кращому випадку "викидайлами" в барах. Сила кулака, поєднана із силою розуму, дає більшу перспективу, але вона також неминуче обернеться на зло, якщо вона не підкріплена відповідною силою духу і моральними цінностями. Тому поряд із бойовою технікою гопаківці вивчають мистецтво музики і співу, історію та традиції нашого народу, світоглядні основи лицарства та багато іншого, розвиваючи одночасно три фактори сили - силу тілесну, розумову і духовну. Незалежно від того, який життєвий шлях обере людина в зрілому віці, той гарт боротьби і вміння виборювати собі місце під сонцем, що їх дає Бойовий Гопак, дають можливість активно пробивати собі дорогу і ставати лідером як у спорті, так і в мистецтві, в науці, бізнесі, політиці чи будь-якій іншій галузі людської діяльності. Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Бойовий Гопак - це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання.
Джерела: Укр. Вікіпедія ЦШБГ
|