"...Мабуть, я не зовсім і правий в настільки пильній увазі до текстової складової, врешті-решт, так повелося, що в музиці важлива, власне, музика, а вже що там співають — справа десята. Проте я донині не можу позбутися настирливого відчуття, що вже де-де, а у Чура лірика стоїть не на останньому місці. Ну а музика... А що, музика? Вона, звичайно, простакувата, без усіляких витребеньок, натовпу запрошених музикантів, але саме цією простотою і підкуповує. Альбом вийшов, як і його попередник: дуже особистий і, повторюся, щирий..." /Fenryr/

  Щирий... Але усе ж перше враження - сильний, сильний духом, духом доби Князів і богатирів, духом язичницьких богів, славної Землі, неба, природи. Неформат - хай, втікаючи від стандарту і попсової ритміки, херсонський гурт упевнено заявляє: "Мы не ставим задачи бороться ПРОТИВ кого-то, однако мы боремся ЗА то, что принадлежит нам по праву. Мы боремся ЗА возрождение утраченного, ЗА сохранение того, что досталось нам от наших великих Предков и ЗА приумножение того, чем должны гордиться наши потомки". Пропоную сьогодні кожному відійти від попсової ритміки заангажованого суспільства і послухати, а не почути, те, чим ділиться, що пропагує і до чого заохочує гурт "Чур", перенесіться тисячоліттям назад:
   Так, багато кому не сподобається ця музика, не уся сподобалася і мені, але ХЕРСОН співає Українською, співає гарно і сильно, по-бардівськи водночас і водночас так далеко, немов біля тебе співець Київської Русі, дух лицарів... Без меча та надії...