В зв'язку з цим історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що на протязі багатьох століть український народ боровся головним чином..., проти власної національної незалежності. Що незалежне існування було величезним злом для нашого народу. І що, отже, всі ті, хто кликали його на боротьбу за національну незалежність, були... найлютішими ворогами українського народу.
Герої України: Анатолій Авдієвський Колядки, щедрівки та багато-багато інших українських народних пісень:)
Ось що наштовхнуло мене на думку, про кого розповісти цього разу. Анатолій Авдієвський отримав звання Героя України у 2003 р. за те, що доклав зусиль для продовження існування та розвитку відомого колективу - Українського національного хору ім. Г. Верьовки.
Народився Анатолій Авдієвський на Кіровоградщині. Вищу освіту отримав у Одеській державній консерваторії. Після завершення навчання вирішив створити ансамбль пісні і танцю "Льонок", став його художнім керівником і головним диригентом. Згодом кілька років був головним диригентом Черкаського народного хору, а з 1966 р. - народного хору ім. Верьовки. Крім того, з 1970-х рр. Авдієвський розпочинає викладацьку діяльність у Києві. За успіхи в професійній діяльності його навіть у радянські часи нагороджували різними громотами і званнями. Народний хор (з 1990-х національний), який дотепер очолює Авдієвський, успішно виступає і в Україні, і за кордоном. Правда, головний диригент незадоволений ставленням влади до розвитку української культури. Коли Авдієвського запитували, чи буде організований тур містами України, він відповідав: "Для нас велика радість демонструвати своє мистецтво у всіх куточках України, але все залежить від рішення Міністерства культури". Щодо подорожей за кордон, то наш колектив з радістю приймають у різних країнах. Виступ такого ансамблю - це справжнє видовище з українськими співами і танцями. Ансамль поділений на три групи: оркестрову, танцювальну і хорову. Звідси й різноманітність виступів. Цей колектив готує виступи і з народними українськими піснями, і піснями сучасник композиторів у вигляді вокально-хореографічного концерту чи навіть фольклорної опери ("Цвіт папороті" Станковича). Крім того, Авдієвський вважає, що мистецтво з національним колоритом зрозуміле іншим народам, бо "пісня твориться, окрім таланту, душею і серцем, тому й сприймається душею і серцем, не потребує перекладу". В одному із недавніх інтерв'ю Анатолій Авдієвський наголошував, наскільки важливим є питання музичного виховання та освіти, починаючи із дитячого садка і загальноосвітньої школи: "Практично не звучить народна музика у дитячому середовищі. Діти орієнтуються на шоу-бізнесову культуру сумнівної вартості". У 1996 р. Анатолій Авдієвський був одним із засновників Академії мистецтв України, він продовжує свою професійну діяльність, очолює Національну всеукраїнську музичну спілку.
Сподобалася мені народна говірка, яку згадав А. Авдієвський у розмові із журналістами: "Щоб наша справа не хиріла - поменше слів, побільше діла". Це стосується і справ теперішніх, і планів на майбутнє!
"пісня твориться, окрім таланту, душею і серцем, тому й сприймається душею і серцем, не потребує перекладу", звідси можу сказати, що у сучасному шоу-бізі нема ні таланту, ні душі, ні серця! Таа, пам*ятаю садочок, дитинство...багато було у нас гуртків спрямованих на вивчення української творчості: пісні, танці...й досі вони такі близькі серцю. Шкода що сучасні карапузики зростають у дещо інших умовах...
читаю і горджуся тим що такі люди УКРАЇНЦІ! 
