Ось ми й зустріли Новий рік і за григоріанським (з 31 грудня на 1 січня),
і за юліанським (з 13 січня на 14 січня) календарем.
Пам'ятаєте, вчора, на Українській вечірці, бенгальські вогники запалювали...))
Старий-Новий рік - сама назва заворожує, це свято сповнене містичною атмосферою, навіть у Новорічну ніч за новим календарем не має стільки чудес. Можливо, тому, що припадає воно у ніч між двома давніми святами: Меланки, що відзначаємо 13 січня, і Василія - перше свято нового року.
Свято Маланки називають ще Щедрий вечір, також готується святкова вечеря, як і на Святвечір. Потім молодиці, не минаючи жодної хати, тішили газдів щедрівками. Щедрування - давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень - щедрівок - співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині; були щедрівки жартівливі, пародійні.
Василя ми можемо асоціювати із язичницьким божеством - покровителем
рослинного світу, який мав людський вигляд, але після відходу в інший
світ міг з'являтися на землі лише у вигляді рослини – квітки василька. Саме тому 14 січня зранечку хлопчаки засівали пшеницею усю господарку, щоб в полі родилося, багато жилося й сімейство плодилося...
Також на ці свята водили Козу. Головним моментом театралізованого дійства був танець Кози, її "вмирання" і "воскресіння", що символізують прихід нового року. Під танець Кози виконувались пісні:
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза туп-туп, там жита сім куп,
Де коза рогом, там жито стогом.
Де коза хвостом, там жито кустом!
я крутий 
