Подружжя Ейпріл та Френк живуть разом вже не один рік. У них чудові діти, гарний будинок, з клумбою і газоном на подвір'ї, розміщений в тихому і красивому районі передмістя, і любов. Але звісно не все так добре, як здається. Ця здавалося б сімейна ідилія насправді зовсім не ідилія. Сірі і буденні дні їх життя, все більше і більше впливають на стосунки, затягуючи їх щастя в себе, як у болото. Яскраві емоції, що були спочатку, змінюються на втому та роздратування, безтурботні сімейні розмови біля каміну на сварки, а щасливі дні та події на ненависну роботу та домашні турботи. Їх колись палке кохання поволі стирається. Тому одного дня, для того щоб врятувати своє майбутнє, вони вирішують все змінити і почати життя з чистої сторінки. Для цього подружжя обирає дуже не легкий, але цілком реальний на їх думку, спосіб - переїхати у Париж. Френк вже готовий покинути роботу, а Ейпріл готує дітей до переїзду. Здається ось-ось усе старе закінчиться – будуть нові емоції, нове місце, нове життя. Але занурившись у свої плани герої зовсім забули, що це лише плани, а мріючи про Францію і краще життя - забули, що це лише мрії. Так! Мрії мають властивість не здійснюватися. А ще буває, що коли ти повністю готовий перегорнути сторінку і щиро віриш в те, що все складеться добре, обставини раптово руйнують всі твої плани вщент – безжально гасять в тобі ту яскраву іскру щастя, що так раптово і гаряче в тобі загорілася. Буває з іскри розгоряється вогонь, а буває вона просто швидко згасає. Так само швидко згасли усі надії на щастя і у цього подружжя – у Ейпріл знову буде дитина, а Френка вирішують підвищити на роботі. І тепер такий омріяний ними Париж мусить зачекати. Це приводить до ще більших проблем, сварок та переживань. Але ж не все ще втрачено! Можливо іскра ще не згасла! Можливо буде другий шанс! Але, як відомо, другий шанс в житті дається дуже і дуже рідко…
   В друге після оскароносної «Краси по-американськи» режисер Сем Мендес взявся за сімейну драму. Мабуть прислів’я «Двічі в одну річку не ввійдеш» не про кіно і не про цього режисера, адже другий його заплив в океані людських  емоцій і переживань, вдався без сумніву добре. Взявши на озброєння чудових акторів, режисер грамотно передав цим фільмом мабуть все, що хотів сказати. Дія кінострічки перетікає плавно і без поспіху – гарно витримано ритм оповіді. Вся динаміка тут зосереджена на переживаннях героїв. І хоча є багато подібних фільмів, все ж важко вгадати яким буде фінал. Головним плюсом є зміст та послання картини. Вона чітко говорить, що потрібно не боятися змінювати своє життя, особливо коли розумієш – інакше йому кінець. Не боятися змінювати щось у собі, жити емоціями і вміти робити щось несподіване та імпровізоване. Хай це імпровізоване буде трохи дивне, важке, не зрозуміле іншим, але головне, що ти справді цього хочеш. Для когось це може бути поїздка в Париж, для когось зізнання в коханні, а для когось просто похід в гори. І коли в грудях сильно б’ється серце, а таке солодке і тепле відчуття змін розтікається по тілу, то не вагайся – ти ідеш в правильному напрямку.