Фобії відомі людству з сивої давнини, та з часом їх кількість та різноманіття зростають. Страхи часто є відображенням забобонів чи містики. Це ще квіточки, коли люди бояться коней - гіппофобія, висоти - акрофобія, замкненого простору - клаустрофобія, набагато гірше боятись власних колін - генуфобія (ооо, це жах! Спиш - вони з тобою під ковдрою, ходиш - вони поруч, сидиш - вони ще й дивляться на тебе, хай Бог милує)), волосся - хаетофобія (це хоч пояснює любов до носіння лисини ;)), а ще, мабуть, найпоширеніша - фронемофобія - боязнь думати ;))
   Знаменитості теж страждають фобієборством:
     Микола Гоголь страждав на тафофобію - так званий страх бути похованим заживо. І навіть просив близьких поховати його після виявлення реальних ознак смерті.
    Зігмунд Фройд - засновник психоаналізу, боровся із двома страхами: зброї і ... папороті. Якщо жах перед зброєю вдалось пояснити запізненою емоціональною та сексуальною зрілістю, то боязнь папороті залишилась загадкою.
    Наполеон Бонапарт - видатна історична постать, яку боялась уся Європа, вмлівала від страху перед звичайнісінькими котами - аклюрофобія.
    Альфред Хічкок, цей майстер жахів, не переносив яєць і предметів, що нагадують їх форму.
    А безстрашний Термінатор, він же Арнольдик Шварцнеггер, до смерті боїться голок та уколів.