Будучи у Сумах, мені довелося багато спілкуватися з Тарасом Стецьківом. Звісно, не оминули ми й тему історії, а оскільки п. Тарас за освітою історик (закінчив ЛНУ ім. І. Франка), то розмова вийшла дуже цікавою. Соромно признатися, але вперше за своє життя я від нього почув про Холодноярську Республіку - по суті, Україну як державу 1919-1922 рр. Я запитав, що немов така людина, як я, що цікавиться історією, тим паче своєї Батьківщини, не чула про це ніколи. Відповідь проста: цей уривок нашої державності був просто видалений зі сторінок історії України. Лише ось декілька років тому розпочали піднімати архіви, досліджувати і говорити про це вголос. Приємно вже у Львові через декілька днів було отримати від п. Тараса у продовження сумської розмови подарунок - роман Василя Шкляра "Чорний Ворон", власне, який я і рекомендую сьогодні усім "узять і прочитать"!
_____________________________________ Василь Шкляр. Чорний ворон. — Київ: Ярославів Вал, 2009
Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних
сторінок нашої історії – боротьбу українських повстанців
проти окупаційної влади у 1920-х роках. Збулося Тарасове
пророцтво: повіяв новий вогонь з Холодного Яру, і лицарі лісу
освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них – залишенці –
продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура
чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана
Чорного Ворона.
Уривок: "... - Нічого ще не пізно, - перебила вона. - Ми можемо завіятися, де нас ніхто не знайде. Навіть вибратися за кордон. Я чула можна перейти Збруч. - Що за тим кордоном робити? - спитав він. - Там багато наших, там наш уряд. - Нашого там уже нічого немає. - Ми могли б там влаштувати своє життя, - сказала вона. - Могли б. Тільки це не для мене. - Чому? - Тому, що на моєму прапорі не було напису "Воля України або закордон"..."