Але то, все-таки, було на яву. Хоч багато чого вказувало на сон. Як у сні, стих вітер і вийшло сонце якраз перед початком співів. Як у сні, ставало тепло-тепло душі й тілу, коли приєднувався до співочого кола. Як у сні, не стримував свою горлянку і то не дратувало нікого навколо:))
З самого початку загравали до дощу
"Шабелиною", але він спромігся тільки трошки нас покропити, ніби на час сну втратив свою силу. Як у сні (з ковдрою;)), прийшов мандрівник Пілігрим (який, чомусь мені здається, затримався у Львові не в останню чергу завдяки Співам). І тут, ніби на якійсь ефектній імпрезі (а може теж уві сні?) почався колективний обмін інструментами. Вправним музикам то було до снаги і до вподоби:)
Але раптом, ніби масове пробудження зі сну, оспівування-оплакування заповітного
"Там, де нас нема". Щоправда, оптимістична
"Якби всі люди взяли гітари" після довгих реалістичних куплетів знову повертає у мрію-сон. Бо в нас навколо майже те, до чого закликає ця світла пісня :)
Люди, що проходять повз, не можуть оминути увагою наш маленький рай. Від когось здивований погляд, а хтось вже хоче все й одразу дізнатися, про те, що тут діється:)
"З бодуна ми почула наказ!" - це вже з розряду не найсолодших снів)) але у виконанні Ярка та "блювотна")) пісня ледь не як бальзам на душу:)) А без моцних
"Хлопців з Бандерштату" тепер не обходяться жодні співання;)
"Пісня, що
буде поміж нас" мала бути завершенням вечора, але ніхто ніби не хотів пробуджуватися з чарівного сну, тому співали ще з півгодини, поки пани-міліціянти ледь разом з нами не заспівали:)
"Чув я, чи то снилось мені..." що співали всі під проводом "Борця" від душі:) І "хай несе мене ріка в фантастичному човні" кожної п'ятниці на площу Ринок, де о 19.30 Вуличні Спііііви!;)
