У дохристиянські часи свято Купала було днем літнього сонцестояння. Символізувало воно народження літнього сонця - Купала, і тим самим завершувало панування весняного сонця - Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі - найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі - найкоротші. Рослинний і тваринний світ отримує найбільше тепла і світла, визрівають зерна і плоди. Купала називали Богом плодючості і зображали з відповідними ознаками, що символізують чоловічий початок.

    Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує ... Читати далі »