Різдво Христове – одне з найвеличніших свят українського народу. Воно
збирає родини разом, народжує в серці кожного світле диво і щиру віру,
надихає на добрі справи.
Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів,
коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу
затишку, багатства, щастя й миру, — Святвечір, що припадає на 6 січня.. В давнину існувало багато звичаїв, традицій і прикмет, які збереглись й до нашого часу. Напередодні Різдва вставали дуже рано — і тоді вважалось, що протягом року ніколи
нічого не проспите. До вечора не дозволяли собі прилягти — щоб не
спричинити хвороби. Абсолютно забороняється будь-які сварки й суперечки, аби наступний рік прожити в мирі та душевному спокої. У Святвечір український стіл повниться різноманітними пісними смаколиками: кутею - головною стравою Вечора, варениками, пампушками, узваром... За традицією має бути дванадцять страв, звідси й назва "Багатий Святвечір" чи "Багата Кутя". По вечері господиня збирає всі ложки, зв’язує їх і залишає на ніч немитими.
Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки
й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це
провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності. Різдво супроводжується гучними прославляннями народження Божого Сина у формі колядок та вертепів. В Україні колядники співають окремо кожному члену сім'ї— спочатку
господарю й господині, а потім решті членам сім'ї — хлопцям і дівчатам,
бабі й діду, малечі. Існують колядки панотцю з паніматкою, пасічнику,
вдові. Якщо ж у родині протягом минулого року хтось помер, слід було
виконати спеціальну колядку для небіжчика. Колядки господарю в основному
про хліборобство. Батька сімейства оспівують як господаря, котрий
проживає у світлиці, у повному достатку; на столі в нього "калачі з ярої пшениці", на ньому "шуба люба", на поясі "калиточка",
повна грошей. Величання поєднувалося з побажанням того, без чого
неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, гарного
збіжжя, худоби, що множиться з року в рік. Колядки господині, в
основному, зосереджені на колі її домашніх інтересів: вона господарює,
доглядає дітей, піклується про чоловіка, "по двору ходить, як сонце
сходить, а в хату ввійде — як зоря зійде". Хлопець у колядках є славним
воїном, який захищає землю від ворогів, шанобливим сином, вірним
коханим. Колядки дівчині описують її вроду, працьовитість і почуття
любові до судженого. Бажаючи їй здоров'я й щасливої пари, оспівують її
розум, красу, хазяйновитість. За гарну коляду газди обдаровували колядників гостинцями із святкового столу. На Донеччині — в селах Слов'янського, Краснолиманського й Артемівського
районів — до сьогодні зберігається звичай обдаровувати колядників
ритуальним печивом у вигляді ляльок, коників, зірок, півників, хрестів,
які мають місцеві назви "пані", "кукли", "ляльки", "голуби". Подібне
традиційне печиво іще недавно випікали на всій території України.
Куті смачної, Коляди гучної, Щасливого Різдва І на весь Рік добра!
про вилки і ложки дізналась цього року від бабці;) а в нас ще є звичай 7 січня в 00:00 брати солому, класти її перед воротами, запалювати і стрибати через вогонь:) при цьому усі навколо співають колядки, а коли солома догорає, то її розкладають у вигляді діда з палицею і капелюхом, який є символом господаря:)