У схованках душі своїй я чинив великі подвиги, перемоги і благодіяння - так що боротися з життєвими негараздами в мене вже не вистачало ні сил, ні часу.
На Аскольдовій могилі Поховали їх, Триста учнів українських Славних, молодих.
Однією із сумних, але героїчних сторінок історії України є 29 січня 1918 року. Саме цього дня за неньку-Україну полягло 300 дитячих тіл.
Крути - залізнична станція між Бахмачем і Ніжином, біля якої 29 січня 1918 року відбувся бій сотні Першої військової школи імені Богдана Хмельницького та сотні Помічного Студентського Куреня проти наступаючих на Київ більшовицьких військ під командуванням П. Єгорова. В кінці грудня 1917 р. уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. У січні 1918 з декількох напрямків до Києва рвалися три більшовицькі армійські групи під загальним командуванням М. Муравйова. На захист столиці на українсько-більшовицький фронт в район Бахмача виїхав Помічний Студентський курінь на чолі з сотником Омельченком, сформований з студентів-добровольців Українського Народного Університету та Київського Університету імені святого Володимира, учнів старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії. 28 січня бійці Студентського Куреня, учні Військової школи і невеликий відділ Вільного Козацтва (всього біля 300 осіб) зайняли оборону обабіч залізничного полотна поблизу станції Крути (у напрямі до станції Пліски). Вранці 29 січня 1918 року більшовицькі війська (6 тис. осіб), які складалися з петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту, розпочали наступ. Український уряд, який перед тим не звертав належної уваги на розбудову дисциплінованої військової сили, залишився без війська. І ось на допомогу прийшли добровольці. Хоча про яких добровольців могла бути мова? Добровольці - ті, хто виступає з доброї волі. А їм сказали так: "Або згоджуйтесь бути добровольцями, або повертаєтесь до своїх домівок і немає чого вам робити серед студентів". Протягом 5 годин українські підрозділи стримували атаки ворога. Проте незабаром, скориставшись кількаразовою перевагою за чисельністю, наступаючі зім'яли оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища та не бажаючи здаватись в полон ворогові, бійці Студентського Куреня пішли в багнетну атаку і були майже всі знищені. 29 січня 1992 року. Київ. Аскольдів цвинтар. Перший день офіційної державності національного синьо-жовтого прапора. Похмурий полудень. Тендітне полум'я свічок. Молебень пам'яті полеглих служать священики УАПЦ. Вперше після стількох літ фізичного й морального терору!
Упокій, Господи, душі цих палких патріотів, які віддали своє життя за нашу незалежну Україну.
ця подія як нагадування про байдужість ...це я про те що в найбільш заселоному місті україни вийшло но 300 осіб ...ні робітники ні решто студентів не підтримало їх ...це я називаю байдужістю
Діячі Української Центральної Ради вчасно не звернули увагу на те, що новоутворену державу треба захищати. Важко і сумно уявляти події, що відбулися більше, ніж 90 років тому, але треба пам'ятати, що це було!
сліпий патріотиз. який в плані захисту відчизни нічого не дав! Ця подія як нагадування про байдужість Українського народу і згадка про нейовірну любов до України. Ці хлопці є прикладо для наслідування
Щоб ці жертви не були марними потрібно пам"ятати хто ти зараз завдяки їм, що ти живеш в крані за яку боролися до смерті! І не може бути й мови що немає Нації!Вона є, була і буде!Просто все залежить від людської свідомості! Пам"ятаємо,скорбимо!
Героям Слава!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
