День Соборності України
Слава Україні, дорогі борці!
Хочу привітати вас зі святом Дня Соборності України. Це одне з найвизначніших свят в нашому національному календарі. Адже саме цього дня, 22 січня далекого 1919 року, на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Події Першої світової війни неабияк вплинули на долю нашої держави, адже століттями розірваний український народ, який завжди прагнув до об'єднання, зробив великий крок до своєї мрії. Звільнившись з неволі - Наддніпрянщина- від Росії, а Західна Україна - від Австро-Угорщини - ми зуміли воз'єднати наші землі в єдиній українській державі.
Ми повинні пам'ятати про події, які стосуються цієї дати. Варто згадати про "живий ланцюг" 21 січня 1990 року між Києвом та Львовом, який утворили мільйони людей, вийшовши на дороги та взявшись за руки. Цим же засвідчуючи, що Україна єдина, соборна і неподільна держава. Доказавши цим вчинком всьому світові, що як би над нами не знущались наші кати, вони не зможуть знищити того сильного козацького духу, який живе в кожному українцеві. Що б там не вигадували, ми добре знаємо, чиї ми нащадки і чия кров тече у наших венах. Бо, взявшись тоді за руки, ми, хоч і трохи різні, показали, що в нас є спільна мета та ідея, ми щиро прагнули і прагнем об'єднатися і будувати сильну, вільну державу.
І ось сьогодні, відзначаючи 92-гу річницю нашої соборності, зважаючи на події, які відбуваються в нашій державі, кожен з нас усвідомлює те, що боротьба за Україну триває. І показати свою готовність на захист своїх інтересів неабияк важливо. Адже ми вже майже 20 років живемо в незалежній Україні, а нам ще не вдалося досягнути тої абсолютної єдності, яка мала б бути. І хтозна, хто в тому винен: наша влада чи ми, вибравши її?
Згадуючи сьогоднішній "ланцюг", мені вдалося побачити і навіть поспілкуватися з людьми, які багато горя винесли на своїх мужніх спинах (страшний голод, братовбивчу війну, сибірські заслання, просто кажучи, знущання над українським народом). Мене вразила їхня наполегливість, любов до рідної землі, яка живе в їхніх серцях. І, можливо, вони не побачать того остаточного звільнення України, та все ж продовжують боротьбу. В їхніх до болю тривожних очах блищать сльози надії; дивлячись на молоде покоління українців, вони вірять, що ми станемо гідними їхніх зусиль. Бо як співається в одній файній пісні :" Ми змінимо світ, зітрем стереотипи, Ми молодь України, її шалені діти...".
Тож все в наших руках, вірю, що ми зможемо вибороти ту чисту волю, на яку заслуговуємо і за яку так довго боремося. То ж робімо все, аби над нами засіяло ясне сонце у безмежно чистому небі ;)
Слава нації!
|