Як повелось, Україна позиціонує себе як соціальна держава, а тому бере на себе багато зобов'язань щодо захисту різних верств населення. Основним же засобом якого є різного роду пільги. В задумі як допомога найменш захищеним, сьогодні вони перетворились як засіб преференцій, нерівності чи подяку за лояльність, а це збільшує соціальну напругу і розбалансовує економіку і бюджет.

   На сьогодні існує більше 150 видів пільг (житлово-комунальні, транспортні, соціально-побутові, соціально-трудові), близько 50 НПА, які їх регулюють і ≈15 мільйонна армія пільговиків, на утримання яких потрібно кілька десятків мільярдів гривень в рік.

   І через брак коштів реально держава не може забезпечити в повному обсязі всі пільгові права, що робить їх суто декларативними, при цьому деякі з них є застарілими і анахронізмами, що показує тільки ілюзію соціальної захищеності ("право першочергової купівлі промислових товарів, побутової техніки" - та їх в магазинах навалом).
    Які ж недоліки нашої пільгової системи?

- В Україні більшість пільг за професійною ознакою, але при цьому не враховується потреба в них, адже вони можуть надаватись тим людям, які мали значний дохід (нардепи, деякі види держслужбовців) до того.
- Відсутні норми споживання пільг, тобто, наприклад, скільки пільговик може разів проїхатись на поїзді, автобусі, маршрутці.
- Нема обліку наданих пільг, складність, непрозорість, труднощі контролю, що призводить до перевитрат існуючих коштів і зловживань.
- Перекладання частини пільг на плечі приватних підприємств без дотацій в повному обсязі або з їх затримкою призводить до їх збитковості чи підняття цін і зниження сервісу (напр., транспорт)
- Введення нових пільг з політичних мотивів без потрібного фінансового забезпечення (а це взагалі наглий обман людей).
    І це все загалом перетворює пільги в бездонну яму, яку неможливо заповнити, а люди через неї стають все менш захищеними. При цьому багато людей не знають про свої права або ж стикаються з приниженням при отриманні їх.
   Для виправлення цього потрібні фундаментальні реформи. Тут і скасування пільг високопосадовцям, вищим держслужбовцям і пільг, які застаріли в сучасних умовах. Важливо впровадити адресну допомогу, адже, якщо ти оплачуватимеш колись пільгові послуги, ти не тільки сприятимеш роботі економіці (така штука як мультиплікатор), а й до тебе буде менше хамства і принижень. Крім того, невикористані пільгові гроші можна спрямувати на інші нагальні потреби. Однак тут також можуть виникнути проблеми зі своєчасністю виплат чи ризиком інфляції. Тому для їхнього уникнення потрібні структурні перебудови в економіці для забезпечення стабільності соціальних гарантій.
   Було би несправедливо звинувачувати тільки державу у невиконанні пільгових прав. Часто громадяни самі намагаються обдурити чи нажитися за рахунок держави. Тут в хід ідуть хабарі, знайомства, блат, посадовий вплив (типу якийсь канцелярський щур приїхав в Чорнобиль на один день, посидів в штабі і всьо - має першу категорію, а ті, хто батрачили там по кілька місяців, - якийсь мізер). І це споконвічне бажання халяви або хотіння  сказати, що ти розумніший за когось (типу липові посвідки і 4 бабки, як хочуть на одному посвідченні проїхатись).