Авторові цих рядків довелося багато всього пережити, побачити, переосмислити, щоб знайти СВІЙ ПРОСТІР у світі. Йдеться про українського поета, письменника, громадського діяча, правозахисника Миколу Руденка.
Сам Микола Руденко писав, що він пройшов "шляхами перевтілень", щоб зрозуміти, що робити, що відстоювати, кому допомагати. Він був у КПРС, брав участь у Другій світовій у рядах радянської армії, займав посади у міському комітеті партії, парткомі Спілки письменників, але з початку 1950-х рр. все змінилося. Почалося з того, що відмовився підтримати владу у справі проти "космополітів", а тому втратив свої посади. Потім розкритикував вчення марксизму, чого радянська влада "пробачити" не могла. За філософські твори і романи, наприклад, "Енергія прогресу" і "Формула Сонця" його виключили із КПРС та СПУ.
Далі ініціював створення Української Гельсінської Групи. Микола Руденко разом із однодумцями виступив на захист прав людини, які так урочисто погодилися захищати радянські політики, коли підписували Гельсінську угоду. І тут було оприлюднено інформацію про злочини радянської влади - голодомор, репресії 1930-х років і проти шістдесятників, знищення воїнів УПА, список таборів і політв'язнів, які відбували покарання десь далеко у засланні. Таке керівники Союзу вже не могли стерпіти - 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання!
"Ви чуєте мене,
Оті державні homo,
Що вже забули, як
Свобода вигляда?
Розніжені, гливкі...
Чи вам таки відомо,
Куди історії
Спрямована хода?"
Кого ж в першу чергу після такого могла захищати влада Радянського Союзу? - Та тільки себе, ні про які права людини не могло бути й мови!
Після повернення із заслання Миколі Руденку вдалося виїхати за кордон, до початку 1990-х він був у США, а потім повернувся в Україну. У США його визнали "Українцем року" (1988), а на Батьківщині присвоїли звання Героя України (2000). Крім того, Руденко став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Він писав і вірші, і прозові твори, до прикладу, збірки поезій "Вітер в обличчя" (1955), "Остання шабля" (1959), фантастичні романи "Чарівний бумеранг" (1966), "Слідами космічної катастрофи" (1962), поема "Хрест" (1976, про голодомор).
http://virchi.narod.ru/poeziya/rudenko.htm - за цим посиланням доступні деякі із віршів М. Руденка.
Отож, ще одна доля, ще одна історія про життя Героя України, сміливого, непохитного щодо своїх переконань, а також талановитого поета і письменника. Сподіваюся, вам, як і мені, сподобаються його вірші, бо, чесно кажучи, читала вперше:)
