Щоби витримати усю ніченьку темную на ногах і ше й веселитися, як Бог приказав і борці навчили ;), треба гарненько поїсти перед початком. Наше борцятко швиденько розігріває собі домашню піцу, виймає з холодильника печінковий торт і ласує улюбленощами своїми :) А збиратимемось дружньо на природу, то вже знаємо, хто фірмово нам приготує запечену картоплю з салом ;)
   Поїли, вскочили у штани, напастували мешти, скинули блакитні тапочки, в кишеню телефон (без іншого можна обійтись :)) і гайда показувати квиточок на вході ;)) А там сміливо оглядати козаків у вишиванці і шукати, аби був "впевнений у собі, дуже рідко пив, не курив, займався спортом (можна не професійно), розумний, охайний, з хорошим почуттям гумору, добрий, наполегливий і цілеспрямований, ніколи не вдарив жінку, любив дітей і тварин, вмів заробляти гроші, гарно співав і грав на гітарі (бажано), любив мене більше всіх на світі, романтичний, впливовий, не вживав "поганих" слів, середнього зросту, стрункий, красивий, вірний, не ревнивий і щоб я поруч з ним почувала себе, як за кам'яною стіною!!!" ;)
   От з таким можна і під "Висить ябко", і під "Спи собі сама" завмерти в обіймах і слухати шум пульсуючої крові в голові... Ніби навколо нікого нема... А там рукою подати в майбутнє - ніби кадр із фільму "Як спекатися хлопця за 10 днів"  - в улюбленій піцерії в центрі "Ель Греко" з маленьким собачкою на руках влітку на терасі або на початку зими розповідати коханому про першу симпатію - "першого хлопця на селі" ;), діджея сільської дискотеки, високого, дуже красивого блакитноокого блондина, справжнього "бабніка")) - і розуміти, наскільки це все далеке і непотрібне...
   А оскільки піцу часом довго несуть, можна переговорити про все на світі: і про дитинство - "коли була маленькою, то жила в селі в бабці, росла в оточенні хлопців (ріднй брат, два двоюрідні і всі їхні друзі), тому коли хлопцям стригли волосся, я дуже плакала і хотіла таку саму стрижку, та ще й не любила розчісувати волосся, тому мене теж підстригли як хлопчика, любила грати в футбол, підтягувалась на перекладині більшу кількість разів, ніж старший брат )))... бабця дуже хотіла, щоб моїм чоловіком став священик :) коли хтось приходив в гості і казав, яка я маленька і худенька, то я відповідала, що я "пані з міста", а там всі такі ))) Ця розповідь про період дитинства десь до 6-ти років))), і про юність - "на першому курсі без відома батьків поїхала в м. Снятин до друга, який попав в аварію і лежав там у лікарні", і про мрії - "стати однією з найвпливовіших і найбагатших людей світу", а там і майбутні спільні подорожі - "у першу чергу в гості до Канади, а ще в Єгипет, Індію, Італію, США, Англію", або розповісти про особливі подарунки: "для мене це ті, які дарують неочікувано, без особливої причини - це блакитний шарф від колишнього хлопця і листочок з дерева, на якому є дві краплинки роси, зроблений своїми руками з кольорового скла (техніка вітражу), який для мене зробив друг дитинства" (а що, нехай знає і чухається, тільки в межах розумного :рр).
    Або на природі пограти у волейбол - ммм, розкіш для тіла :), або іноді під настрій і з відповідною людиною пограти в шахи - з таких малих радощів складається життя! Не пробачило б наше борченя зраду і підлість, а собі набажало б більше впевненості в собі, наполегливості, хазяйновитості і працелюбності. Хоча, як на нас, у цієї людинки це все є ;) Конфліктів старається уникнути, натомість завжди в повній бойовій (як то кажуть ;)) допомогти і вислухати інших. Ми запитали "на засипку": "Уяви ситуацію: до тебе на вулиці підходить маленька білява дівчинка і каже, що загубилася. Твої дії?" Наше борця не розгубилося і впевнено повело мову: "запитаю, як її звати, як і коли вона загубилася, як звати батьків, чи знає свою адресу, номер телефону близьких людей, якщо ні, то звернуся в міліцію і, якщо не буду мати серйозних справ, то почекаю з нею, доки по неї не приїдуть її рідні".