Молода жінка після втрати свого любого чоловіка, відомого композитора, і п'ятирічної доньки намагається забути важке минуле і збудувати майбутнє, але думками та почуттями все ж залишається з рідними у минулому житті.
    Це фільм про те, як важко забути про біль від втрати, коли насправді забувати не хочеш. Про те, що свободи насправді немає. Свободи від почуттів, що багато важили чи важать. Ці почуття сковують нас наче ланцюги, звільнитися від яких неможливо. Принаймі самотужки.
    Цей фільм доволі безкомпромісний і іноді крайній до екстремізму. Тонка акторська гра, вивірена до дрібниць дивовижна режисура, візуальна та музична досконалість зробили цей фільм одним з кращих. Він посів гідне місце в історії Французького кіно. На Венеціанському кінофестивалі стрічка підкорила глядачів і журі, яке присудило "Синьому" гран-прі - "Золотого Лева".

Цікаві факти - фільм знято у синіх тонах відповідно до назви.
                        через два роки після закінчення роботи над трилогією Кшиштоф Кесльовський помер.
Рекомендації - всім, хто любить задуматися про себе.