"У бійцівський клуб вступають найсильніші і найрозумніші люди. З потенціалом, який витрачається даремно. Ціле покоління працівників бензоколонок, офіціантів, рабів у білих комірцях. Реклама змушує нас купувати дорогі тачки і ганчірки. Чорт забирай, ми вкалуємо на ненависних роботах, щоб купити непотрібне нам лайно. Ми - пасинки історії. Ні мети, ні місця. На нашу долю не випало ні великої війни, ні великої депресії. Наша війна - війна духовна. Наша депресія - наше життя. Нам вселяли по телевізорі, що одного разу ми станемо міліонерами, кіно- і рок-зірками. Але не будемо ми ними. Поступово ми починаємо це розуміти, і це дуже, дуже нас бісить" - Тайлер Дерден.
  
 Головний герой "Бійцівського клубу", просто Оповідач, простий, непримітний американець. Він живе сам у своїй великій квартирі, працює лінійним службовцем компанії - виробника автомобілів і одержимий матеріальними благами. Все його помешкання, від спальні до кухні, обставлене модними меблями та найновішою апаратурою, в гардеробі лише новий одяг, а вільний час наш Оповідач проводить читаючи рекламні каталоги. Він типовий, поведений на речах, споживач. Через постійний стрес на роботі та часте пересування між часовими полюсами, герой страждає на хронічне безсоння. "Коли у тебе безсоння - все здається нереальним. Все дуже далеко від тебе. Все навколо - копії, копії, копії" - скаржиться він. Щоб повернути собі сон він починає відвідувати групу психологічної підтримки для осіб, що пережили хірургічне лікування раку яєчок. Серед скалічених раком людей він розуміє, що таке справжні страждання, плаче, повертається додому і спить, як дитина. Згодом, удаючи хворого, він записується до інших груп підтримки. Все йде наче добре, доки він не зустрічає жінку на ім'я Марла Сінгер. Ця ходяча депресія, з вибухом на макаронній фабриці замість зачіски, одразу дуже не подобається Оповідачеві, бо вона теж "гастролерка" по групах підтримки. "Якщо б у мене дійсно була пухлина - я назвав би її Марла" - роздумує герой. Після цієї зустрічі він перестає відвідувати групи, і до нього повертається безсоння. Та це ще не найдивніше, що з ним станеться, бо одного дня він знайомиться з Тайлером Дерденом. Цей дивний чувак живе в напіврозваленому будинку, продає мило, яке власноруч виготовляє з людського жиру, і терпіти не може затертих життєвих правил. Після зустрічі з Тайлером життя Оповідача кардинально змінюється, як і він сам. Він уже не думає про матеріальне, не переймається через зовнішній вигляд, не живе буденними правилами. Він послав куди подалі досконалість. Вони разом засновують бійцівський клуб, створюють армію і розпочинають проект "Розгром", метою якого є знищення сучасного стилю життя...
    Оповідач, Тайлер Дерден, Марла, мило з людського жиру, чоловік з жіночими грудьми, армія, бійцівський клуб - це далеко не найдивніше з того, що Ви побачите у цьому фільмі. Взагалі весь фільм це суцільне дивацтво. Кожна сцена, діалоги, образи, події - все сповнене неординарності. Весь фільм наче фантазія божевільного. Тут вдосталь вульгарного бруду, дотепного чорного гумору, а атмосфера наче весь світ збожеволів. Та поза цим фільм говорить про цілком розумні речі. Про людей, що надивившись реклами, забули про духовне, і ганяються за матеріальними благами - "зовнішніми ознаками щастя". А насильство у бійцівських клубах виступає не пропагандою цього насильства, а метафорою почуттів. Для людей, що загубилися у світі, що отруєні буденністю і сучасними атрибутами життя, лише відчуття фізичного болю, фізичного протистояння, є звільненням і і дарує почуття життя. Тобто фільм про те, що потрібно звільнитися від оков цієї буденності, постійного переживання за свій успіх і все таке. Та все ж творцям картини не вдалося до кінця провести межу між позитивним і негативним, тому при поверхневому розгляді може здатися, що стрічка пропагує насильство, нігілізм та вандалізм. Без сумніву ізюминкою цього кіна є діалоги. У фільмі велика кількість крилатих фраз на різноманітні теми - релігії, людини, життя, смерті, духовної смерті, матеріальної одержимості, досконалості. Ось деякі цитати, в яких дуже добре проглядається суть і тема фільму:
 - Речі, якими володієш ти, врешті - решт починають володіти тобою.
 - Ми бачили своїх батьків богами. І якщо батьки нас кинули, то куди дивився Бог?... Розглянемо таку можливість: Господь відвернувся від тебе, ти йому в принципі не цікавий, а може і огидний. Але бувають речі страшніші - якщо ми відвертаємося від нього. До дупи вічні муки, до дупи спокуту! Ми не бажані діти Божі? Ну і нехай!
 - Лиш втративши все до кінця, ми здобуваємо свободу.
 - Війна, голод - все це вже не цікавить мене! А цікавлять мене знаменитості і скандали, телевізор де 500 каналів. Чиє ім'я на бірці моїх трусів?! Марта Стюарт? До біса Марту! Вона полірує бронзу на Титаніку. Світ іде на дно. Тому час забути про дивани і зелену оббивку.
 - На досить великому проміжку часу, шанс на виживання кожного з нас дорівнює нулю.
 - Згідно з філософією Марти Сінгер, вона могла померти в будь-який момент. Трагедія в тому, говорила вона, що цього не відбувається.
 - Ми були на волосину від життя.
   Отже, як бачимо з цитат, фільм справді суперечливий. Звісно це не шедевр, але без сумніву справжній делікатес. Чудова гра акторів, кастинг, режисура, монтаж, саундтрек, атмосфера - все для того, щоб відчути задоволення від перегляду.

   "Долати страх. Відсікти зайве. Відкинути все, що не має справжньої цінності. І ковзати".

Рекомендації - всім хто любить делікатеси)
                       всім хто любить незвичні фільми.
Цікаві факти - "Бійцівський клуб" вважається однією з найбільш суперечливих і обговорюваних кінострічок 1999 року.
                       фільм знятий за однойменною книгою, культового письменника, українця за походженням Чапа Паланіка.

Дивимося, думаємо і робимо висновки.