І якщо ти підеш - я хочу піти з
тобою... І якщо ти умреш - я хочу умерти з тобою... Це найсамотніший
день в моєму житті...
(System of A Down - Lonely Day)
З днем народження, Борець...
Ось і рік. Перший і горить бажанням десь усередині, що не останній. Рік... Дозволю собі у цей день чи (дивлячись на годинник), власне, у цю ніч написати декілька слів. Слів, які я не завжди говорю вголос (а інколи - ніколи), слів, які наболіли і, тамуючи дивне відчуття відповідальності за кожен знак надрукований тут, поділюся з вами своїми думками... Згадуючи, хтось писав (часто казав-повторював, чи ж негарний мотиваційний клич?!), так ось, хтось писав "Борець - це велика сім'я" - і в пафосі написаного захований все ж глибокий (чи який він буває іще) нонконформізм, пофігізм суспільного ноу-хау... "...велика сім'я" - велика і така складна, і цей, здавалося (і мені здавалося та й, врешті, якось вдавалося), ярлик бути основним сегментом механізму під надім'ям "Борець" привів мене до певних самовисновків, до певних застережень, розчарувань, і, мабуть, найболючіше визнавати (розуміти, як відзивати) якусь непевну (розуміти, як певну) формацію своїх помилок... Сотні голок були втиснені в інших і дуже сильно, дуже вперто сьогодні хочеться написати на форзаці нашої книги (саме нашої) - "просто вибачте". Часто я сперечався за дрібниці (деталі, дурниці) і дуже часто помилявся. Також, більш чим впевнено упевнений, не зрідка доводив чужий неврограф (дивне слово, чи не так?!) до прецесій злості чи образ. Хочеться підібрати зараз слова, які б мене виправдовували, але навіть те, що мотивувало часто - я лідер, я повинен таким бути - не здається мені зараз переконливими... Декілька разів я хотів відверто покинути організацію, просто піти, утекти від дурної, нікому, як здавалося, непотрібної відповідальності, та у розгадці моєї препозиції "бути чи не бути" дякую Тобі, Насте. Я залишився... Хочу попросити вибачення ще особливо у Петра - ми часто сперечалися (не назву це сварками, прерогатива - суперечки) і у будь-якому випадку доля моїх помилок також вагома і значна, тому - вибач. Чомусь згадалася перша поїздка у Підкамінь... Я можу написати ще багато імен, згадати ще багато хороших людей, яких образив і про що я жалію, калим моєї посади зовсім не дозволяв (як і не дозволяє) бути мені парангоном, еталоном, на який би мали усі рівнятися... На форзаці. Просто вибачте... Какофонія абзаців, я не знаю (не пам'ятаю, сумніваюся) чи колись вам казав усім, що люблю вас - на Звітно-Виборчій Конференції Настя після свого звіту сказала це, а я... Думав, та не вистачило духу... Раніше особливістю "Борця" була його особлива атмосфера - нембутал добра від злості, невпевненості... Часом, той що останнім, я відчував, що ця атмосфера зникла, десь відбувся розрив, десь з'явилася проблема... Але на ЗВК... Це був той Борець, як колись, як завжди... Тисячі дякую Вам... Смачні пляцки Галі, виважені поради Юрка, підтримка Тараса і це, мені уперш важливе, розуміння Насті, та й навіть оте смішне і до болю рідне Мар'янове "я гребу" є сьогодні громадською організацією "Борець"... Тому що кожен з Вас частина великої ідеї, сили, мети, руху, кроку і тієї знову ж таки великої сім'ї, і як кожна цеглина потрібна для міцної домівки, так кожен із вас потрібен мені і організації - для великої і міцної домівки... Скоро світатиме... Увечері ми зберемося усі на святковій вечірці, хтось уже прочитає цю статтю, хтось іще ні... А я ховатиму кудись за комір очі, тому що, можливо, я іще не той лідер, не той, який б зумів... Та все ж - за рік я відчув, як постарів, за день виборів, за день обов'язку відповідальності іще на рік - я постарів вдруге... Мій власний катамнез - моє розчарування у собі як крок до боротьби... Бо як не іронічно - лиш боротись... Не планувалося (розуміти, як не хотілося, щоб мої роздуми сталися для когось катарсисом, хотілося б лише, щоб кожен знав, що коли злий і такий поганий Севастіян помиляється - це означає, що Ви йому потрібні, потрібні ваша допомога і підтримка, ваше розуміння... Не завжди його достатньо на вас усіх, бо, усе ж він - один... "І якщо ти підеш - я хочу піти з
тобою... І якщо ти умреш - я хочу умерти з тобою... Це найсамотніший
день в моєму житті..." Мабуть, уже дехто здивувався з картинки до статті... Я просто хочу, щоб ви пам'ятали (з префіксом за-) ці очі і цю посмішку - вона Борець і її найважчий бій з життям...
І врешті:
Дякую! Вклоняючись! Стоячи аплодую кожному із Вас! З днем народження, Борець!
ВІТАЮ!!!!! Скільки ви всього зробили (а минув лише рік), а ще скільки всього хорошого зробите! Дякую Вам за те що Ви є!
Звісно я не дуже зрозумів про що тут ідеться, адже бачився з усіма вже більше року тому. Але приємно що ви всеодно разом і Борець продовжує свою справу.
гарно написано, а головне - щиро!!!!! знаєте, що мені подобається у вас - це те, що ви дружні, одна команда, колектив. і це важливо!!!!!!!! думаю, так і має бути. не загубіть цього! успіху у подальшій діяльності!
прочитала статтю, сльози котились по щоках, бо в тих словах стільки почуттів...стільки болю і водночас радості. хочеться сказати ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ тобі Севастіяне за те, що згуртував нас усіх і твоя суворість чи принциповість не роблять тебе поганим лідером для нас. Я думаю всі погодяться, що ти серцевина (серце!!), на якій тримається Борець. Також ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ усім борцям, серед вас я знайшла справжніх друзів, без яких вже важко уявити своє життя! Ми справді сім'я, бо дуже тісно пов'язані між собою, бо завжди прийдемо на допомогу одне одному, бо щиро любимо - а це головне! З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ НАС:)
Севастіяне, ти таки ТОЙ ЛІДЕР, ТАКИЙ, ЯК ТРЕБА!Впевнена у цьому!!!! Добре, що поруч з тобою є така людина, яка підтримає і зрозуміє!!! А я ще раз подякую і завжди буду вдячна за все, чого навчилася у тебе, що зрозуміла!!!
Ще велике спасибі моїй Миросі і всім друзям-борцям за те, що я теж частинка сім'ї!!!
д.с. лише мій тато завжди зауважує, що я часто підтягую рукави
які ви всі хороші)))) Люблю всіх!!! і тебе теж Севастіане ))))) бо Борець це дійсно одна велика сім'я яка приймає тебе з усіма твоїми недоліками і не прагне виправити їх, тебе просто приймають таким який ти є... Дякую що показали мені нове життя....
Цей рік був не легким для усіх нас. Ми вчились, ми старались, ми пробували освоювати нове для себе, втілювати задуми у реальність, успішно втілювати...і в нас це вийшло! Зуміли бути згуртованими, діяти разом, допомагати й підтримувати один одного... Цей рік приніс мені низку друзів та знайомств, море радості та усмішок... Я щаслива що є причетною до громади "Борця"! Дякую вам, друзі, що ви є, що розбавили моє життя різноманітністю, і показали, що цей світ можна змінити у кращу сторону! Люблю вас, зі святом "Борець"!!!
Вам вже рік....ВІТАЮ....і частину цього чудового року я провела з вами! Напевно ніхто з вас не знає, що знайомство з вами, поїздка в Шацьк стали для мене порятунком....вперше за рік я відчула себе щасливою (можливо банально, але правда!)!!! Я вас усіх люблю.....ДЯКУЮ...
Радий за вас !Радий бо ви вже великі.Людина в рочок ще не вміє ходити і говорити.Але як організація ви, перетнувши один рік, не просто ходите, ви вже кермуєте швидкісним автомобілем,а говорите ви дуже голосно, виразно, чітко і зі змістом.Тому бажаю вам в два роки піти до школи, а то і вступити в інститут, тобто вийти на ще вищий рівень.
я плачу, ти знаєш... дякую, мої рідні!!!.... дуже вам дякую!!!!... за те, що ми є... в цю мить хочеться зажмурити оченята і всіх вас шалено обійняти і розцілувати!!!!!..)))
І якщо ти підеш - я хочу піти з
тобою... 
