Наскільки важливо вміти правильно висловити свою думку, так, щоб тебе зрозуміли люди, щоб твої слова спонукали їх подумати, зробити висновки? Кожен погодиться, що ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Цього разу поговоримо про журналіста, якому у 2005 р. було присвоєно звання Героя України.
Життя Григорія Гонгадзе було пов'язане і з Україною, і з Грузією. Він, як і батько, був активним громадським діячем. У Грузії приєднався до повстанців, які виступили проти диктатури тодішнього президента. Спочатку відомими стали його документальні фільми ("Біль землі", "Тіні війни"). Для їх підготовки доводилося неодноразово ризикувати життям. Під час роботи над д/ф про війну в Апхазії брав участь в сутичці на лінії фронту, де був важко поранений.
Вчився Гонгадзе у ЛНУ ім. І. Франка на факультеті іноземних мов. У Львові почав працювати на телебаченні, а також був позаштатним журналістом газети "Пост-Поступ". У Києві в 2000 р. заснував інтернет-видання "Українська правда" і став його першим редактором, правда, на кілька місяців. Саме з "Українською правдою" і правдою взагалі пов'язані наступні трагічні події - вбивство журналіста. У цьому інтернет-виданні почали публікувати статті про українську політику, політиків, а саме Президента України і його оточення, про окремих народних депутатів. Гонгадзе висловловив своє ставлення щодо
діяльності СБУ, його керівника Л. Деркача. На самміті держав СНД було
викритоплани замаху на життя когось із присутніх
державних діячів. Журналіст написав: "Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи, хоча кого саме з президентів збиралися підірвати, розстріляти,
отруїти, або втопити в морі, Деркач не повідомив". http://www.pravda.com.ua/news/2000/09/5/2980950/ - Все про Олексанра Волкова! - це одна із статей в "Українській правді" про життя і діяльність, як то кажуть, народного обранця. Таку інформацію про Волкова було оприлюднено вже не вперше, але нардеп обурювався. На це Гонгадзе відповів наступною статтею: "Той же Волков в інтерв'ю "Дню" сказав, що "журналіст повинен подавати факти, природно, з власною авторською позицією". Практично, пан Волков в цих словах виразив кредо УП.У цьому ж інтерв'ю Олександр Михайлович, як би мимохідь замітив: "Я не заздрю тим, для кого Волков - це проблема. У житті таких людей, звичайно, завжди "є місце подвигу". Тільки пораджу всім іншим бути подалі від цього "місця подвигу". Невже, Олександре Михайловичу, ви даєте зрозуміти, що УП для вас проблема?"
Після вбивства журналіста не раз обговорювали, чи міг Волков бути причетним до цього. Пройшло 10 років, але в ході слідства далеко не всі питання вдалося вирішити, бо засудили кількох співробітників міліції і генерала О. Пукача, який керував операцією, "касетний скандал" затих, плівки із записами не використали, хоч скільки експертів над ними працювали. В УП є інші статті журналіста Гонгадзе і про нього, про те, як відбувалося слідство впродовж стількох років: http://www.pravda.com.ua/_site/html/old/index.html.
Скажу ще тільки таке, одразу звертаєш увагу на те, що Григорій Гонгадзе висловлював своє бачення стосовно будь-чого без прикрашання опису, відверто, чітко, впевнено! І запитання могли бути хіба в тих, про кого він писав, бо правда, видно, колола очі!
Витяг з Рішення ЄС: "20 вересня 2005 року Парламентом України було заслухано доповідь голови ad hoc комітету з розслідування факту вбивства п. Гонгадзе. Відповідно до цієї доповіді був зроблений висновок, що викрадення та вбивство п. Гонгадзе були організовані колишнім Президентом України, паном Кучмою, та останнім Міністром внутрішніх справ, п. Кравченком. Також відповідно до звіту оголошувалось про участь у цьому злочині тодішнього голови Адміністрації Президента, діючого голови парламенту, п. В. Литвина, тодішнього голови Служби безпеки та діючого народного депутата парламенту, п. Л. Деркача. Насамкінець було сказано, що, будучи обізнаною про злочин та про імена підозрюваних, Генеральна прокуратура не вжила жодних дій або жодним чином не відреагувала на висновки, зроблені ad hoc комітетом."
А ще після того як я прочитав стенограму розмов Кучми і Литвина, Кучми і Кравченка (див. касетний скандал + http://www.pravda.com.ua/news/2000/11/28/2981375/ ), то стає зрозуміло, що вся верхівка добре постаралася там...
Хотів би зазначити, що рішенням Європейського Суду від 8 листопада 2005 року Україну як державу-відповідача зобов'язали сплатити заявниці (Мирославі) 100 000 ЄВРО як компенсацію матеріальної і моральної шкоди. Чоловіка це їй звичайно не замінить, але за статистикою це була найбільша сума, яку ЄС коли-небудь призначав як компенсацію в таких справах!
