В зв'язку з цим історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що на протязі багатьох століть український народ боровся головним чином..., проти власної національної незалежності. Що незалежне існування було величезним злом для нашого народу. І що, отже, всі ті, хто кликали його на боротьбу за національну незалежність, були... найлютішими ворогами українського народу.
Отож, поїхали: розповім я вам про
пейнтбол, гру першу. Не можу не згадати, з чого усе почалося. Бажання було
давно, а нагода з‘явилась десь у жовтні. Збирались ми аж тижні зо 3: то погода
не випадала, то зайнято було, але, незважаючи на такі незначні перешкоди, ми все-таки вибрались на «кольорову бійню»:)
Сонечко
нас в той день не підвело і суботнього ранку ми приїхали на Тракт Глинянського. Оглянули територію, примірились, де
можна сидіти в засідці, пробіглись поверхами закинутих будівель та й з
нетерпінням чекали початку гри. Ще трохи часу минуло і Севастіян, Орчик, Андрій
(той, що Макс;)), Ірчик, Оля, Максим (той, що чуд:)), Святик, Боб і я виглядали,
як справжні вояки;) В камуфляжі, масках, з маркерами (то так називаються ті
пістолі з кульками) в руках – готові до бою. Емоції вже аж зашкалювали і тут
перший постріл, перше попадання, перші командні стратегії - адреналін бурлив в
крові! Словами важко передати усі ті відчуття й емоції, але це був просто вибух
всередині кожного з нас:) Кожен намагався хитрим способом підібратись до
противників і захопити їх базу: карабкались балконами, повзали по траві,
підкрадались зі всіх сторін, подавали фальшиві сигнали – головне, гарно скумекати
ситуацію і влучно стріляти:)
Час
минув непомітно і вже кулькові запаси закінчувались, остання гра і кінець. Жовті
(бо саме такого кольору були кульки), рум’яні, задоволені,
усміхнені і втомлені почалапали на маршрутку. Хоч гра закінчилась, але враження
і спогади нас не покидали ще з тиждень. Це був один з тих суботніх днів, який
кожен з нас запам'ятає як вдалу пригоду і чудово проведений час в колі друзів:)
д.с.
в якості сувенірів мали ми синяки, про які можете почитати на форумі, але кожна
болячка була справжньою гордістю:)
Класно написано!!! Дякую! Емоції і гордість за те, що ми все таки зібрались і зіграли в цю чудо-гру переповнювали!!! Пейнтбол - це крута гра! І можливі синці після гри ніщо в порівнянні із тими почуттями, які переживаєш на "полі бою"...
Як ми вирішили зайців...ой...борців вполювати:)
