Щодня з ящика ми можемо спостерігати чергові повідомлення про протести, революції і військові сутички проти місцевих політичних режимів, бідності та корупції.
Останні новини надходять з Лівії, де запеклі бої тривають за міста поблизу столиці. Станом на 28 лютого кількість жертв перевищила 250, а поранених – 2000 осіб.
Розпочався ланцюг заворушень у країнах Північної Африки і Близького Сходу ще 17 грудня 2010 року в Тунісі, де поштовхом для масових протестів стало самоспалення туніського торговця як знак невдоволення безробіттям та корупцією. В наступні дні країна була охоплена безладами, перестрілками і військовими сутичками. В кінцевому результаті вони призвели до відставки прем’єра і президента країни.
Успіх революції в Тунісі дав поштовх аналогічним акціям протесту в інших арабських країнах, де здебільшого існують ті ж проблеми. Незначні заворушення були зафіксовані в Йорданії, Мавританії, Судані, Омані, Саудівській Аравії, Сирії, Марокко, Ірані, Іраку. Серйозні протести відбувались в Алжирі, Ємені. Варто згадати і протести сотень тисяч єгиптян, які добились кардинальної зміни влади і очікують проведення референдуму щодо змін до конституції.
Можна подумати, що події, які там відбуваються, десь далеко і до нас не мають ніякого стосунку, але ці країни є великими експортерами нафти, тому, якщо в результаті їхніх протестів припиняться її поставки, це може спричинити нестабільність на товарних і фондових ринках Європи, яка перекинеться потім і в Україну.
Арабський світ продовжує протестувати
