Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру, — Святвечір, що припадає на 6 січня..
    В давнину існувало багато звичаїв, традицій і прикмет, які збереглись й до нашого часу. Напередодні Різдва вставали дуже рано — і тоді  вважалось, що протягом року ніколи нічого не проспите. До вечора не дозволяли собі прилягти — щоб не спричинити хвороби. Абсолютно забороняється будь-які сварки й суперечки, аби наступний рік прожити в мирі та душевному спокої.
   У Святвечір український стіл повниться різноманітними пісними смаколиками: кутею - головною стравою Вечора, варениками, пампушками, узваром... За традицією має бути дванадцять страв, звідси й назва "Багатий Святвечір" чи "Багата Кутя". По вечері господиня збирає всі ложки, зв’язує їх і залишає на ніч немитими. Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності.
    Різдво супроводжується гучними прославляннями народження Божого Сина у формі колядок та вертепів.
     В Україні колядники співають окремо кожному члену сім'ї— спочатку господарю й господині, а потім решті членам сім'ї — хлопцям і дівчатам, бабі й діду, малечі. Існують колядки панотцю з паніматкою, пасічнику, вдові. Якщо ж у родині протягом минулого року хтось помер, слід було виконати спеціальну колядку для небіжчика. Колядки господарю в основному про хліборобство. Батька сімейства оспівують як господаря, котрий проживає у світлиці, у повному достатку; на столі в нього "калачі з ярої пшениці", на ньому "шуба люба", на поясі "калиточка", повна грошей. Величання поєднувалося з побажанням того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, ... Читати далі »